ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 826/5273/18
адміністративне провадження № К/9901/5866/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
за участі: секретаря судового засідання Титенко М.П.
представника позивача - не з`явився,
представників відповідачів - Архитко Д.І., Бабій Т.С., Гавадзин М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року (суддя Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Собків Я.М., Шурко О.І.) у справі №826/5273/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК-СІТІ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року по справі №757/43994/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лайк-Сіті";
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Лайк-Сіті";
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лайк-Сіті" на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року по справі №757/43994/17-к та наказу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Лайк-Сіті" та оформлення результатів такої перевірки у формі акта від 13 вересня 2017 року №1008/09-19-14-01/39645757;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення від 7 листопада 2017 року №0008751401, №0008731401, №0008741401;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 12 лютого 2018 року №4870/6/99-99-11-01-01-25.
Позов обґрунтований тим, що перевірку відповідачами було проведено без дотримання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року, оскільки проведено таку іншим контролюючим органом, ніж визначено слідчим суддею.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо доручення Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області здійснення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2017 року в справі №757/43994/17-к.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті".
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" та відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року в справі №757/43994/17-к.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 7 листопада 2017 року №0008751401, №0008731401, №0008741401.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області є протиправним.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року №1487 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", виходив з того, що наказ про проведення перевірки є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення. Вказує не те, що суди протиправно не взяли до уваги, що в ході проведення перевірки позивачем на вимогу контролюючого органу про надання інформації та документів щодо фінансово-господарських операцій із контрагентами, не надано таких підтверджуючих документів та пояснень.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2017 року у справі №757/43994/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні №42017000000001823 документальної позапланової перевірки ТОВ "Лайк Сіті" на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а, також, дотримання валютного та іншого законодавства, у тому числі, при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року. Проведення документальної позапланової перевірки доручено спеціалістам Державної фіскальної служби України в строки, встановлені Податковим кодексом України.
На підставі направлень від 29 серпня 2016 року №1326, від 30 серпня 2017 року №1359, 1360, 1361 виданих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області та наказів від 29 серпня 2017 року №1487, від 30 серпня 2017 року № 1500, від 01 вересня 2017 року №1508, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Лайк-Сіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Івано-Франківській області складено Акт від 13 вересня 2017 року № 1008/09-19-14-01/39645757, висновками якого встановлені наступні порушення ТОВ "Лайк-Сіті":
1) пункту 44.2 статті 44, підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункти 5-7 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого: занижено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2016 рік в сумі 34 865 857,00 грн; занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 716 140,00 грн, в тому числі, за 2016 рік в сумі 14 716 140,00 грн.
2) пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22 865 158,00 грн, в тому числі: за травень 2016 року - 5 059 558,00 грн, за липень 2016 року - 7 018 140,00 грн, за серпень 2016 року - 4 944 424,00 грн, за вересень 2016 року - 833 576,00 грн, за жовтень 2016 року - 5 009 460,00 грн.
3) пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого: сума податкового боргу з військового збору за даними перевірки складає 25 049,33 грн; за несвоєчасну сплату військового збору перевіркою нараховується пеня з розрахунку 120% від облікової ставки Національного банку України, діючої на день строку погашення податкового зобов`язання, за кожен день прострочення.
На підставі Акта перевірки від 13 вересня 2017 року №1008/09-19-14-01/39645757, Головним управлінням ДФС у Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2017 року №0008751401, №0008731401, № 0008741401.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 12 лютого 2018 року №4870/1/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 7 листопада 2017 року №0008751401, №0008731401, №0008741401, а скаргу ТОВ "Лайк-Сіті" без задоволення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Приписами п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Положеннями п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно норм статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями частини 1 статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.
Предметом дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС.
Судами встановлено, що між ТОВ "Лайк-Сіті" та ТОВ "ФІЛІЙ ПРАЙМ" укладено Договори поставки від 1 липня 2016 року № ФП-0035, від 1 серпня 2016 року № ФП-0023, від 1 вересня 2016 року № ФП-0084, від 1 вересня 2016 року № ФП-0085, відповідно до яких, ТОВ "ФІЛІЙ ПРАЙМ" (Постачальник) зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковим угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо.
Також судами встановлено, що між ТОВ "Лайк-Сіті" та ТОВ "ДЕЛЬТА ФОКС" укладено Договори поставки від 16 травня 2016 року № ДФ05-0003 та від 1 червня 2016 року № ДФ06-0012, відповідно до яких ТОВ "ДЕЛЬТА ФОКС" (Постачальник) зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковими угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо.
Також судами досліджувався Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5/16-05-2016 від 16 травня 2016 року, укладений між ТОВ "Лайк-Сіті" та ТОВ "БІЗНЕС МРІЯ", відповідно до якого ТОВ "ДЕЛЬТА ФОКС" (Постачальник) зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Додатковими угодами №l та №2 від 16 травня 2016 року до Договору поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо.
Крім того, судами встановлено, що на виконання умов укладених договорів поставки, передача позивачем придбаних у ТОВ "ФІЛІН ПРАЙМ", ТОВ "ДЕЛЬТА ФОКС" та ТОВ "БІЗНЕС МРІЯ" нафтопродуктів (бензину) відбувалась на нафтобазах ПАТ "ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ" із подальшою передачею на зберігання, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання.