1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа №820/2513/17

адміністративне провадження № К/9901/1049/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Дашутін І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у Харківській області),

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (Суддя: Білова О.В.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (Судді: Бартош Н.С., Курило Л.В., Русанова В.Б.),

у справі № 820/2513/17

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі - позивач, Ізюмське КПТМ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0000821201, яким нараховані штрафні санкції в сумі 13 821,09 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (т.1 а.с. 4-8).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних (далі - ПН) прийнято ГУ ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України. Контролюючим органом не враховано, що несвоєчасність реєстрації накладних обумовлена неможливістю поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та збільшення ліміту для реєстрації податкових накладних, оскільки позивач має статус постачальника тепла, а тому отримання оплати за надані ним послуги здійснюється із застосуванням спеціальних нормативних приписів щодо порядку розподілу коштів, які отримуються такими підприємствами. На переконання позивача, оскільки він не може вільно розпоряджатися коштами за свої послуги, несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з його вини, а тому притягнення його до відповідальності є неправомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 220-225, т. 2 а.с. 22-28).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилався на те, що доводи позовної заяви та надані документи не спростовують фактів порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що зафіксовано відповідачем в акті перевірки за наслідками її проведення. Отже податкове повідомлення-рішення є правомірним, та скасуванню не підлягає. Враховуючи викладене, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 32-33).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстровано виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області як юридична особа, перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 25.06.2003 р. як платник податків, є платником податку на додану вартість. Згідно зі Статутом Ізюмське КПТМ є комунальним унітарним підприємством, яке здійснює діяльність в сфері задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією, гарячою водою (а.с. 9-44).

У період із 15 червня 2016 року по 28 жовтня 2016 року Ізюмським КПТМ виписано податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2016 року, що не є спірним між сторонами та підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями № 1 про їх реєстрацію (т 1 а.с. 124-162).

25 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена камеральна перевірка Ізюмського комунального підприємства теплових мереж з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки від 25.04.2017 року № 3150/20-40-12-01-22/32284148 із висновками про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме: № 17 від 12.10.2016 року, № 19 від 15.09.2016 року, № 26 від 19.09.2016 року, № 27 від 19.09.2016 року, № 28 від 15.06.2016 року, № 28 від 19.09.2016 року, № 29 від 15.06.2016 року, № 30 від 15.06.2016 року, № 36 від 19.07.2016 року, № 45 від 24.10.2016 року, № 46 від 24.10.2016 року, № 49 від 31.08.2016 року, № 50 від 30.09.2016 року, № 51 від 30.09.2016 року, № 52 від 30.09.2016 року, № 55 від 31.07.2016 року, № 55 від 28.10.2016 року, № 56 від 28.10.2016 року, № 57 від 28.10.2016 року, № 59 від 30.06.2016 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 66 047,72 грн (а.с. 48-51).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 19.05.2017 року № 0000821201, у відповідності до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 13 821,09 грн: 1) за затримку реєстрації ПН на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ в розмірі 1 285,26 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 % у сумі 128,52 грн.; 2) за затримку реєстрації ПН від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ в розмірі 58 333,33 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 % в сумі 11 666,67 грн.; 3) за затримку реєстрації ПН від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ в розмірі 5 457,59 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 % у сумі 1 637,28 грн.; 4) за затримку реєстрації ПН від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ в розмірі 971,54 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 % в сумі 388,62 грн. (а.с. 51).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладних зумовлена специфікою діяльності комунального підприємства в сфері теплоенергетики, яка підлягає державному регулюванню, і таке підприємство не може самостійно визначати розмір грошових коштів, що залишаються у його розпорядженні, зокрема для цілей поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та розрахунку реєстраційного ліміту реєстрування податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України. Така позиція судами сформована з посиланням на положення статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", а також Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року №217, Указу Президента України № 715, а також підтверджується укладеним з ПАТ "Державний ощадний банк України" договором банківського рахунку №135483.3 від 29.07.2014 р. із змінами, внесеними додатковим договором № 5 від 16.02.2016 р. про відкриття рахунків із спеціальним режимом використання та перелічених вище Постанов НКРЕКП про затвердження реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Також, посилаючись на презумпцію правомірності рішень платника податків, передбачену п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, суди попередніх інстанцій встановили, що Податковим кодексом України не передбачено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, а тому дії Ізюмського КПТМ щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку для поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та розрахунку ліміту для реєстрації податкових накладних у встановлений термін є правомірними, хоча мають інший порядок, ніж той що визначено положеннями Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Верховним Судом в постанові від 01 липня 2020 року у справі №520/3640/19 (адміністративне провадження №К/9901/31334/19) предметом дослідження між тими самими сторонами із подібним предметом спору, було питання можливості вважати специфіку діяльності комунального підприємства (зокрема, Ізюмського комунального підприємства теплових мереж) в сфері теплоенергетики підставою для звільнення від відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України.

Відповідь на ці питання в межах спору, переданого на розгляд суду, розкривається через низку правових норм, правильність їх розуміння і застосування.

Так, статтею 67 Конституції України для кожного встановлений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.


................
Перейти до повного тексту