ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
Cправа № 947/10464/21
Провадження № 13-17кс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_21,
прокурора ОСОБА_22,
захисника ОСОБА_23,
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24 і прокурором, та ухвалу Одеського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок щодо ОСОБА_24, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24, з однієї сторони, та прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси - з іншої.
ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, який зареєстрованийта фактично проживаєу АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_24 звільненовід відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням відповідних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_24 15 березня 2021 року об 11 годині 46 хвилин, керуючи мопедом марки "HONDA ТАСТ" № НОМЕР_1, під час руху по вулиці Академіка Корольова у місті Одесі, порушив правила дорожнього руху, передбачені ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(далі - КУпАП), а саме рухався без шолому, у зв`язку із чим був зупинений службовими особами Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП в Одеській області ДПП НП України).
У подальшому, під час складання службовими особами УПП в Одеській області ДПП НП України матеріалів про адміністративне правопорушення у ОСОБА_24 виявлено явні зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння.
Так, ОСОБА_24, дізнавшись про те, що відносно нього співробітниками поліції будуть складені матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп`яніння, переслідуючи прямий умисел, спрямований на пропозицію, обіцянку службовим особам УПП в Одеській області ДПП НП України неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в його інтересах дій з використанням службового становища інспектора поліції, достовірно знаючи, що лейтенант поліції ОСОБА_25 та капітан поліції ОСОБА_26 - службові особи органів НП України, до посадових обов`язків яких входить робота, пов`язана із застосуванням до правопорушників заходів адміністративного впливу, не бажаючи складення відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, пропонував, обіцяв інспекторам УПП в Одеській області ДПП НП України неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1 200 грн за нескладення відносно нього матеріалів про вказані адміністративні правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_24 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК, тобто пропозицію службовій особі неправомірної вигоди за невчинення нею в інтересах того, хто пропонує, обіцяє таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24 та прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_24, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК.
Зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати:
- вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24 та прокурором у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_24, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, через істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що зумовило невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість;
- ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора через істотні порушення кримінального процесуального закону.
Крім того, до касаційної скарги прокурор долучив клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата), обґрунтовуючи це тим, що справа містить виключну правову проблему, яку можна вирішити шляхом відповіді на такі питання: як співвідносяться між собою норми, передбачені частинами 1 і 2 ст. 75 КК; чи поширюється передбачена ч. 1 цієї статті заборона звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили корупційні злочини, на правовідносини, які врегульовані ч. 2 ст. 75 КК.
Підстави передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року кримінальне провадження передано на розгляд Великої Палати, оскільки справа містить виключну правову проблему.
В ухвалі зазначено, що в практиці сформувалися два підходи щодо тлумачення та застосування правових норм.
Так, перший зводиться до того, що ч. 1 ст. 75 КК установлює загальну заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо корупційних правопорушень, яка поширюється і на випадки затвердження угод про визнання винуватості.
Другий підхід ґрунтується на позиції, що ч. 2 ст. 75 КК містить окреме правило, на яке не поширюється передбачене в ч. 1 цієї статті обмеження щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо корупційних правопорушень. Таким чином, у разі затвердження угоди про визнання винуватості з відповідними умовами суд повинен ухвалити рішення про звільнення особи від відбування покарання, навіть коли йдеться про корупційне правопорушення.
Відтак суть проблеми, яка виникла, на думку колегії суддів, сформульована двома запитаннями:
- чи може (повинен) з огляду на положення частин 1 та 2 ст. 75 КК суд затвердити угоду про визнання винуватості (або про примирення) у кримінальному провадженні щодо корупційного правопорушення, однією з умов якої є положення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК;
- якщо суд має право та повинен затвердити таку угоду, то питання про апеляційне оскарження відповідного вироку не виникає, але якщо суд не має права затвердити таку угоду, але зробив це, то чи може прокурор оскаржити в апеляційному порядку відповідний вирок суду із цих підстав (з огляду на положення п. 2 ч. 4 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та загальні засади кримінального провадження).
На обґрунтування того, що ця проблема є виключною, колегія суддів посилається на наукову літературу та судову практику.
З огляду на зазначене Касаційний кримінальний суд як виключну правову проблему й підставу для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати окреслив необхідність вирішення таких питань: чи відповідає вимогам ст. 75 КК практика укладення угод про визнання винуватості та про примирення, однією з умов яких є звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, у кримінальних провадженнях про "корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", та чи може (повинен) суд затвердити таку угоду. Якщо суд не має права затвердити таку угоду, але зробив це, то чи підлягає такий вирок суду оскарженню в апеляційному порядку прокурором з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК (з огляду на положення п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК та загальні засади кримінального провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи Касаційного кримінального суду та касаційної скарги, Велика Палата дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 434-1 КПК Велика Палата в разі передачі кримінального провадження на її розгляд вирішує правові питання, які стали підставами для такої передачі, а також розглядає справу як суд касаційної інстанції в межах заявлених касаційних вимог з дотриманням положень ст. 433 цього Кодексу.
Висновки про винуватість ОСОБА_24 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 369 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
Перевіривши матеріали провадження, Велика Палата дійшла такого висновку.
Щодо права на касаційне оскарження вироку
Стаття 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом (п. 1 ст. 2 вказаного Протоколу). Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку (п. 2 зазначеної статті).
Оскільки Конвенція гарантує права та свободи приватним особам, а не державі, наведені вище конвенційні гарантії стосуються оскарження обвинуваченим, а не прокурором.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КПК), одним із проявів якого є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі остаточність і обов`язковість судового рішення.
Реалізація права на касаційне оскарження судових рішень пов`язана з дотриманням вимоги щодо необхідності перегляду судового рішення в апеляційному порядку до моменту подання касаційної скарги. Недотримання цієї вимоги унеможливлює перегляд відповідного рішення суду в касаційному порядку. Таким чином, визначена законом послідовність оскарження вироку суду першої інстанції не допускає перегляду у касаційному порядку вироку суду першої інстанції, який не було переглянуто в апеляційному порядку.
Так, положеннями ст. 424 КПК визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. За приписами ч. 1 вказаної статті вироки суду першої інстанції оскаржуються в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
За змістом ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Зважаючи на те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24 та прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси, вказаний вирок не був переглянутий по суті в апеляційному порядку, а отже, не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Таким чином, Велика Палата вважає, що з урахуванням зазначеного та положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 424 КПК вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції. Тому за відсутності у цього суду повноважень здійснювати таку перевірку, а у прокурора - повноваження оскаржити цей вирок, який не був переглянутий в апеляційному порядку, касаційне провадження за відповідною касаційною скаргою прокурора слід закрити. Це відповідає гарантії для справедливого судового розгляду для засудженого (п. 1 ст. 6 Конвенції).