ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 672/1246/21
провадження № 51-2772км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 3 лютого 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційногосуду від 2 червня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243060001458 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Понінка Полонського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в останній раз - 21 листопада 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 3 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк сто шістдесят годин.
На підставі ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2019 року та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 днів.
Згідно з вироком 17 листопада 2021 року близько 07:30 ОСОБА_7, перебуваючи на подвір`ї господарства за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, під час суперечки з дружиною ОСОБА_8, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та наслідків і бажаючи їх настання, умисно схопив ОСОБА_8 за волосся та правою ногою завдав їй один удар у ділянку правого стегна, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 2 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що ОСОБА_7 необґрунтовано засуджено у вчиненні інкримінованого злочину та вважає, що вина останнього не доведена належними та допустимими доказами. На думку сторони захисту, показання свідка ОСОБА_9 та наявний в справі висновок експерта не доводять, що саме її підзахисний заподіяв потерпілій легких тілесних ушкоджень. Звертає увагу на те, що органами досудового розслідування порушені строки, визначені п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, оскільки обвинувальний акт було направлено до місцевого суду поза межами строку досудового розслідування.
Вказує, що апеляційний суд формально розглянув справу, не обґрунтував належним чином своїх висновків та всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит свідка і експерта. Вважає ухвалу апеляційного суду невмотивованою.
Позиції учасників судового провадження
Захисникпідтрималакасаційнускаргутапросилаїїзадовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згіднозі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуальногозакону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Прицьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що її підзахисного засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Узв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Такимчином, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_7, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями засудженого та потерпілої ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що вранці 17 листопада 2021 року між ними виник конфлікт. При цьому потерпіла зазначала, що після конфлікту звернулася до поліції та матері ОСОБА_9 по захист від протиправних дій свого чоловіка ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що 17 листопада 2021 року між ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_8 виник конфлікт. Почувши крик доньки, вона прийшла на їх подвір`я, де побачила, що ОСОБА_7 тримає її доньку за плечі. Вона попросила відпустити ОСОБА_8, що він і зробив. Однак остання почала наносити удари якимось предметом (палицею чи сокирою) по автомобілю. Після чого ОСОБА_7 схопив потерпілу за коси і відтягнув від автомобіля. Одразу ж після події донька показала їй почервоніння на нозі та сказала, що це її щойно вдарив ногою чоловік в ході сварки. Також зазначила, що донька не могла обмовити свого чоловіка, сказавши їй неправду.
Показання свідка ОСОБА_9 суд узяв до уваги, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, а саме висновком експерта № 488, показаннями експерта. Цей свідок повідомила суду про обставини, очевидцями яких вона була, отже відсутні підстави вважати показання свідка недопустимим доказом, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Як видно з даних висновку експерта № 488 від 17 листопада 2021 року, виявлене у потерпілої тілесне ушкодження виникло не менш як від однієї дії тупого твердого предмету, в який могла бути взута нога сторонньої людини та їй подібний предмет. Тілесне ушкодження не є характерним для виникнення при падінні з висоти власного зросту та ударі об тупий твердий предмет і по строку виникнення може відповідати встановленим у справі обставинам. По своєму характеру відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень
Експерт ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав вищевказаний висновок та пояснив, що за результатами експертного дослідження потерпіла ОСОБА_8 вказувала на те, щосаме ОСОБА_7 ударив її ногою в стегно, внаслідок чого вона отримала тілесне ушкодження. Зазначав, що за давністю та механізмом утворення вказаний синець на стегні не міг виникнути, як указує потерпіла в судовому засіданні, від удару об дитяче ліжко за 4-7 днів до вказаного конфлікту, також він не міг виникнути від падіння з висоти власного зросту.