ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 739/2042/21
провадження № 51-1556км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8, на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270320000202 від 23 червня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя АДРЕСА_1, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області
від 30 серпня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене ОСОБА_8 за попереднім вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2021 року,
та остаточно за сукупністю вироків визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України
та із застосуванням ст. 70 цього Кодексу призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Судові рішення стосовно ОСОБА_9
у касаційному порядку ніким не оскаржуються.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з цим вироком 23 червня 2021 року в період з 02:00 по 03:09 ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 проникли до приміщення Новгород-Сіверської районної спілки споживчих товариств (далі - Спілка), розташованого
на вул. Поштовій, 4-А в м. Новгороді-Сіверському, звідки таємно викрали
( ОСОБА_9 - повторно) належне вказаній спілці охоронне обладнання загальною вартістю 5329,70 грн, а із суміжного приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_2" - належні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 алкогольні напої, продукти харчування і 85 грн готівкою, а всього майна на загальну суму 2681,80 грн. Також засуджені викрали належні ОСОБА_11 рівень-нівелір та електродриль загальною вартістю 2337,24 грн.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2022 року вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_9 і ОСОБА_8 залишив без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вищезазначені судові рішення,
а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) закрити.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
? винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом;
? факт викрадення інструментів та алкогольних напоїв не підтверджений належними та допустимими доказами;
? під час досудового розслідування інвентаризація на Спілці не проводилася;
? протокол слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_12,
є недопустимим доказом, оскільки відеозапис вказаної слідчої дії
не підтверджує факт встановлення його особи;
? місцевий суд: не дав оцінку показанням потерпілої ОСОБА_10, яка в судовому засіданні заперечувала факт викрадення продуктів харчування та 85 грн готівкою; не розглянув клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу огляду DVD-диску за участі свідка ОСОБА_13, який отриманий усупереч вимогам ст. 228 КПК України;
? апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та всупереч ст. 404 КПК України повторно докази не дослідив;
? ухвалені рішення не відповідають вимогам статей 94, 370 та 419 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор ОСОБА_14 посилається на необґрунтованість скарги, просить залишити її без задоволення,
а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу
та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 185 КК України.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав
ОСОБА_8 винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення
та призначив відповідне покарання.
Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_8
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_9, суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_11, ОСОБА_10, представником Спілки ОСОБА_15, свідком ОСОБА_13, даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою
в групі з ОСОБА_9 .
Стосовно доводів захисника ОСОБА_6 про те, що: суд у вироку не зазначив,
на підставі яких доказів встановив перебування відповідних матеріальних цінностей в приміщенні Спілки та їх зникнення; під час досудового розслідування у приміщенні Спілки не була проведена інвентаризація та недопитані інші особи, які мали до нього доступ; потерпіла ОСОБА_10 судовому засіданні заперечувала факт викрадення продуктів харчування.
Так, відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні
є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження
та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Тобто, за змістом вказаної норми показання потерпілого є самостійним джерелом доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, факт вчинення крадіжки
з приміщення Спілки був встановлений з показань її представника (як юридичної особи) ОСОБА_15, яка повідомила суду що 24 червня 2021 року їй на мобільний телефон зателефонувала орендар ОСОБА_10 та повідомила, що в приміщенні орендованого нею кафе відбулася крадіжка. Коли ОСОБА_15 приїхала, на місці вже були працівники поліції. Пояснила, що в суміжному з кафе приміщенні на той час закінчувались ремонтні роботи в пекарні, яка готовилась до відкриття. Там вже були встановлені камери відеоспостереження, однак сигналізація ще не була встановлена, і обладнання знаходилось у приміщенні. У тому ж приміщенні знаходились речі робітників. ОСОБА_15 виявила, що зникли інструменти робітників та велика коробка, в якій знаходились компоненти сигналізації. Решітка на вікні була відігнута. Документи на вказане обладнання в подальшому надала слідчому.
Потерпілий ОСОБА_11 надав суду показання про те, що від ОСОБА_15 дізнався про вчинення крадіжки з приміщення, де він проводив ремонтні роботи. По приїзду на місце виявив відсутність інструментів, а саме лазарного рівня та електродриля, які він залишив в приміщенні до завершення ремонтних робіт.
З показань потерпілої ОСОБА_10 суд встановив, що остання дізналася
про крадіжку з орендованого нею приміщення кафе "Казка" від продавця.
У подальшому по касовому апарату зазначеного кафе була встановлена кількість викрадених алкогольних напоїв, а кількість іншого викраденого товару було встановлено разом з її матір`ю, з якою вони спільно займалися підприємницькою діяльністю.
Оцінивши показання зазначених осіб, які були допитані безпосередньо в судових засіданнях, попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, суд визнав зазначені показання належними доказами та поклав їх в основу обвинувального вироку.
Журналом і аудіозаписом судового засідання від 01 серпня 2022 року спростовуються доводи захисника про те, що потерпіла ОСОБА_10 заперечувала факт викрадення з кафе інших продуктів та готівки в сумі 75 грн
(т. 2, а.к.п. 179-180). Навпаки, потерпіла зазначила, що підрахунок викраденого майна здійснювався разом з її матір`ю. При цьому список викрадених товарів вона зазначила в Акті від 23 червня 2021 року № 1 (з додатком) за результатами проведеної нею інвентаризації, оскільки мала право здійснювати господарські операції від імені матері.
Дійсно, у вказаному документі, який написаний потерпілоювласноруч, зазначено приблизний перелік викрадених матеріальних цінностей, однак, як повідомила суду ОСОБА_10, збитків від злочину завдано значно більше, ніж встановлено під час досудового розслідування.
Підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності показань потерпілої ОСОБА_10, зокрема щодо кількості викраденого майна, суд не встановив, відповідно не було підстав для визнання її показань недопустимим доказом,