ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 591/6071/20
провадження № 51-624 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 3 грудня 2021 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020200440002288, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Суми, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання для ОСОБА_6 ухвалено рахувати з часу його затримання з 26 липня 2020 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалено продовжити ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, але не більш ніж до 17 вересня 2021 року.
Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 3 грудня 2021 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2021 року відносно ОСОБА_6 змінено і виключено з мотивувальної частини цього вироку посилання суду першої інстанції на те, що "покази потерпілої та свідків вказують на злочинні дії обвинуваченого відносно жінок… (хватання руками за сідниці, проникнення рукою під одяг без проникнення у тіло)", а також про "вчинення дій сексуального характеру відносно свідка ОСОБА_8, перед вчиненням злочину проти статевої свободи потерпілої".
В іншій частині вирок залишено без змін.
Згідно з вироком 26 липня 2020 року близько 21 год 30 хв ОСОБА_6, будучи особою, раніше судимою за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК, перебуваючи в районі мосту Харитоненка у м. Суми, зі сторони перетину вул. Заливної та вул. Героїв Крут, помітив неповнолітню ОСОБА_9, розуміючи, що вона є неповнолітньою особою, маючи умисел на вчинення сексуального насильства відносно ОСОБА_9, реалізуючи який, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті почав виконувати певні дії, неповнолітня ОСОБА_9 злякалась та почала тікати, а ОСОБА_6 наздогнав потерпілу, схопив її і повалив на траву, без добровільної згоди останньої притискався своїм тілом до її тіла, вчинивши сексуальне насильство, не пов`язане з проникненням в тіло, потерпіла ОСОБА_9 виривалася та кричала. На допомогу прибігли ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які відтягнули ОСОБА_6 від потерпілої.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати, і призначити розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення не доведена "поза розумним сумнівом", оскільки у кримінальному провадженні, на його думку, відсутні будь-які докази вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК.
Зазначає, що судом було порушено принцип змагальності.
Також вказує на те, що слідчі дії проводились за його відсутності та відсутності його захисника. Затримання ОСОБА_6, на думку засудженого, здійснювалося із застосуванням необґрунтованого процесуального примусу.
На думку засудженого, висновки суду не відповідають встановленим фактичним обставинам, суд взяв до уваги лише докази обвинувачення, які доводять його вину, і зовсім не врахував доказів сторони захисту, які спростовують його причетність до інкримінованого діяння.
Докази в даному кримінальному провадженні, зазначає засуджений, є недопустимими.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти касаційної скарги засудженого та просив її не задовольняти.
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 просили касаційну скаргу задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а, отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів Верховного Суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній засуджений порушує питання про його безпідставне засудження за вчинення інкримінованого злочину.
Проте зазначені доводи засудженого колегія Верховного Суду вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону. При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Доводи засудженого про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК, з огляду на відсутність в його діях об`єктивної сторони злочину, а саме: поєднання фізичного насильства та задоволення статевої пристрасті, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи, відповідність висновків суду яким не уповноважений перевіряти суд касаційної інстанції, виходячи з положень статей 433, 438 КПК.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 грудня 2020 року в справі № 562/1629/17, постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 159/5092/20) об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК (в редакції, чиннійна момент вчиненняінкримінованого діяння), за який засуджено ОСОБА_6, полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Об`єктивна сторона "сексуального насильства" виражається лише в діях між особами однієї або протилежної статі, не пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи. За конструкцією об`єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом.