постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 601/2038/16к
провадження № 51-2271км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9,
захисників ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_12 (у режимі відеоконференціїЇ,
ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_15, представника потерпілої ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_7, захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 на вирок Тернопільського мійськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12016210120000325 за обвинуваченням
ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області, жителя м. Дніпра,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 28 - пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 28 - пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 - пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Укромне Сімферопольського Автономної Республіки Крим, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 - пунктами 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2020 року засуджено:
- ОСОБА_17 за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців;
- ОСОБА_9 за пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- ОСОБА_8 за пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до вказаного покарання частково приєднано покарання призначене ОСОБА_8 за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) зараховано засудженим у строк відбування покарання термін їх попереднього ув`язнення в цьому провадженні з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі по день ухвалення вироку.
Вирішено питання щодо обраних запобіжних заходів, долю речових доказів у провадженні та стягнення процесуальних витрат.
Цивільний позов прокурора задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь держави в особі Фінансового управління Кременецької районної державної адміністрації 1425,18 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_19 .
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_16, стягнуто на її користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди з ОСОБА_17, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по 600 000 грн з кожного, а з ОСОБА_18 300 000 грн.
Районний суд установив, що в першій половині травня 2016 року ОСОБА_17 вступив у змову з невстановленою особою згідно якої зобов`язувався за матеріальну винагороду побити ОСОБА_19 та заподіяти йому тілесних ушкоджень.
Для виконання досягнутої домовленості ОСОБА_17 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області залучив до вчинення злочину своїх знайомих з якими раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі - ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як безпосередніх виконавців, та ОСОБА_18 як пособника.
18 травня 2016 року ОСОБА_17 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_18 на автомобілі "Шевроле Еванда" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 виїхали у м. Київ. Цього ж дня ввечері в м. Борисполі Київської області ОСОБА_17 зустрівся з невстановленою особою під час спілкування з якою підтвердив свою готовність за грошову винагороду побити мешканця м. Кременця Тернопільської області ОСОБА_19 та заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень.
19 травня 2016 року ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 прибули в м. Тернопіль де орендували квартири за різними адресами.
Надалі з метою підготовки до вчинення злочину ОСОБА_17 21 травня 2016 року придбав в м. Тернополі автомобіль "Audi 80" р.н. НОМЕР_2 для стеження за ОСОБА_19 та затемнив у ньому вікна.
22 травня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_17 на вказаному автомобілі виїхали в м. Кременець для вивчення обстановки, способу життя ОСОБА_19, маршрутів його руху та візуального стеження за потерпілим.
З метою полегшення стеження за потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_18 24 травня 2016 року в м. Стрию Львівської області придбали у невстановленої особи три gps-трекери, також ОСОБА_18 за вказівкою ОСОБА_17 придбав три сім - карти оператора стільникового зв`язку "Lifecell" для налаштування gps-трекерів та онлайн відстежування.
25 травня 2016 року ОСОБА_17 з метою унеможливлення викриття діяльності групи прийняв рішення використовувати при готуванні до вчинення злочину три мобільні телефони в яких змінив IMEI-номера на нульове значення з трьома сім-картами оператора стільникового зв`язку "Lifecell", два з яких видав ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також дав їм gps-трекер, після чого останні близько 10:40 того ж дня на автомобілі "Audi 80" виїхали у м. Кременець де приблизно об 11:40 ОСОБА_8 прикріпив на автомобіль ОСОБА_19 . gps-трекер для його відслідковування ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
У зв`язку зі збоями в роботі gps-трекера ОСОБА_17 і ОСОБА_18 26 травня 2016 року близько 15:00 в с. Плоске Кременецького району передали ОСОБА_9 інший gps-трекер для встановлення на авто потерпілого та упродовж дня відслідковували його переміщення в онлайн режимі і за допомогою стільникового зв`язку передавали отриману інформацію ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Близько 22:00 цього ж дня ОСОБА_17 у телефонній розмові дав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вирушити до господарства потерпілого де побити його та заподіяти тяжких тілесних ушкоджень.
Приблизно о 22:30 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на території домоволодіння ОСОБА_19 напали на останнього та дерев`яними палицями, які знайшли неподалік місця події, вийшовши за межі спільної домовленості з ОСОБА_17 та ОСОБА_18, проявивши ексцес виконавця, з метою умисного заподіяння смерті потерпілому з корисливих мотивів на замовлення, завдали йому численних ударів у різні частини тіла, після чого з місця злочину втекли та виїхали на автомобілі "Audi 80" в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Унаслідок цих дій ОСОБА_19 було заподіяно тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких, від яких він помер о 02:05 27 травня 2016 року в Кременецькій лікарні.
При перегляді вироку Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2020 року залишив це рішення без змін та на підставі Закону № 838-VIII зарахував засудженим у строк відбування покарання термін їх попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: ОСОБА_17 з 08 червня, ОСОБА_18 та ОСОБА_9 з 07 червня, ОСОБА_8 з 16 липня 2016 року по 23 листопада 2020 року кожному.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У поданих касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_18 просить скасувати вказані вирок та ухвалу в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження через відсутність в діях ОСОБА_18 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що ані органом досудового розслідування ані судом у справі не здобуто жодних доказів, які би вказували на пособництво ОСОБА_18 в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, а апеляційний суд у свою чергу не перевірив належним чином доводів її апеляційної скарги та апеляційної скарги засудженого і обмежився лише формальною відповіддю у своєму рішенні про їх необґрунтованість;
- захисник ОСОБА_12 та засуджений ОСОБА_9 просять змінити оскаржувані рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з пунктів 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і призначити йому покарання в межах санкції цієї статті.
На обґрунтування цих вимог захисник зазначає, що винуватість ОСОБА_9 у скоєнні злочину, за який його засуджено не доведена "поза розумним сумнівом", оскільки смерть потерпілого не охоплювалась його умислом, про що свідчить висновок судово-медичної експертизи № 68 від 10.11.2017 про наявність опосередкованого причинного зв`язку в настанні смерті потерпілого з ненаданням йому необхідної медичної допомоги та невірно встановленим лікарями діагнозом. На переконання захисника, за встановлених судом обставин справи дії ОСОБА_9 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Засуджений ОСОБА_9 вказує, що висновки судів обох інстанцій про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_19 не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема на його показаннях наданих під час проведення слідчих експериментів 08 червня та 21 липня 2016 року за його участю та участю засудженого ОСОБА_8, оскільки такі слідчі дії, на його думку, проведені з істотним порушенням норм КПК та Конституції України.
Зазначає, що ні він, ні ОСОБА_8 не мали умислу на вбивство потерпілого і хотіли лише його побити, щоб провчити, та жодних перешкод для вбивства, якби таке бажання в них було, для них не існувало. Вважає, що за встановлених судом обставин справи його дії повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК.
Також захисник та засуджений стверджують, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив та не дав аргументованих відповідей на всі доводи їхніх апеляційних скарг, а тому ухвалене цим судом рішення не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим й таким, що відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК);
- захисник ОСОБА_10 та засуджений ОСОБА_8 просять змінити судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_8, перекваліфікувати його дії з пунктів 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією вказаної статті, а також зменшити суму відшкодування моральної шкоди яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої ОСОБА_16 до 300 000 грн., оскільки він має неповнолітню дитину.
В обґрунтування захисник зазначає, що апеляційний суд у своєму рішенні обмежився лише формальним перерахуванням доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, без їх ретельного дослідження та аналізу, порушивши таким чином принцип безпосередності судового процесу, та дійшов неправильного висновку про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів (протоколів слідчих експериментів з відеозаписами) та заслуховуванні показань засуджених.
Також, з урахуванням висновку судової медичної експертизи від 10.11.2017 № 68 вважає, що стороною обвинувачення не встановлено та не доведено, що смерть потерпілого стала результатом умислу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на його вбивство. На думку захисника, за встановлених судом обставин дії ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК.
Засуджений ОСОБА_8 зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях про доведеність його винуватості в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_19 ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме: протоколі огляду місця події від 27.05.2016, яким є домогосподарство ОСОБА_19 (огляд проведено без ухвали слідчого судді); висновках експертів від 07.07.2016 № 296-298, від 04.07.2016 № 383, від 10.11.2017 № 68; копії аркушу паперу зі зробленим ОСОБА_19 записом номера автомобіля який за ним стежив; протоколі огляду відеозапису камер спостереження від 30.05.2016; протоколі огляду автомобіля "Audi" від 21.07.2016, який був проведений без ухвали слідчого судді. Вказує на застосування до нього психічного та фізичного насильства з боку працівників поліції під час досудового розслідування та вважає, що всі процесуальні документи в яких зафіксовано результати досудового розслідування в кримінальному провадженні є недопустимими, оскільки слідчі дії були проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також звертає увагу на те, що його було затримано за підозрою у вчиненні злочину 15 липня 2016 року, що підтверджується ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2016 року.
Стверджує, що під час події він захищався від нападу потерпілого, і якби у нього був умисел на його вбивство, то жодних перешкод для цього в нього не було.
Окрім цього вказує на невідповідність обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 291 КПК і необхідність повернення обвинувального акта прокурору через неконкретність пред`явленого обвинувачення.
На думку захисника та засудженого, апеляційний розгляд справи був проведений формально, з порушенням принципів безпосередності та змагальності сторін, при цьому апеляційним судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Стверджують,що розгляд справи в судах обох інстанцій був проведений однобічно і упереджено, з обвинувальним ухилом, під тиском громадськості та з порушенням принципу презумпції невинуватості.
З огляду на зазначене вважають, що ухвала апеляційного суду не є законною, обґрунтованою та вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК;
- засуджений ОСОБА_17 просить скасувати судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і кримінальне провадження щодо нього закрити.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що розгляд справи в судах обох інстанцій був проведений з порушенням принципу презумпції невинуватості, а його вина у вчиненні злочину не доведена і є результатом постійного політичного тиску на сторону обвинувачення з боку народних депутатів, різних політичних партій та громадських організацій.
Вказує, що без оцінки судів залишилися чисельні порушення допущені під час досудового розслідування, зокрема те, що з моменту затримання його та інших засуджених утримували у непристосованих для довготривалого утримання ізоляторах тимчасового тримання при районних відділеннях поліції Тернопільської області, а не у слідчому ізоляторі, що, як він вважає, робилось для того, щоб зламати їхню волю та примусити дати покази потрібні слідству. При цьому на них чинився постійний фізичний та психологічний тиск, обман та обіцянки зі сторони посадових осіб органів досудового розслідування.
Вважає, що проведені під час досудового розслідування слідчі експерименти за участю засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні є недопустимими доказами, оскільки ці слідчі дії були здійснені з порушенням вимог кримінального процесуального закону та норм Конституції України.
Стверджує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив ретельно доводів, наведених у його апеляційній скарзі, та не дав на них умотивованих відповідей, а тому ухвалене цим судом рішення не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, таким, що відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
- прокурорпросить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції порушив принципи безпосередності та змагальності процесу, право сторони обвинувачення на обстоювання своєї правової позиції в суді та в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив цій стороні в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у справі чим, на думку прокурора, допустив неповноту апеляційного розгляду.
Вказує, що у своєму рішенні суд апеляційної інстанції не дав вичерпних та обґрунтованих відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, а тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК;
- адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_16 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що в своєму рішенні суд апеляційної інстанції обмежився лише формальним перерахуванням доказів, які були досліджені в суді першої інстанції і наведені у вироку, без їх ретельної перевірки та аналізу, чим порушив принцип безпосередності судового процесу. Також вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у справі.
З урахуванням наведених обставин представник потерпілої вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Засуджені та їхні захисники касаційні скарги сторони захисту підтримали і заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора та представника потерпілої.
Прокурор виступив проти задоволення всіх касаційних скарг і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Потерпіла ОСОБА_16 та її представник підтримали свою касаційну скаргу та касаційну скаргу прокурора і заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Щодо доводів сторін про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту апеляційного розгляду.
Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час касаційної перевірки цих рішень Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Встановлені місцевим судом фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: на показаннях засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, показаннях потерпілої ОСОБА_16, показаннях свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, показаннях експертів ОСОБА_39 та ОСОБА_40, а також протоколах: огляду місця події від 27 травня та 21 липня 2016 року; пред`явлення особи для впізнання від 01 червня, 11 вересня та 13 жовтня 2016 року; огляду телефону "NokiaN72" від 08 червня 2016 року; слідчих експериментів від 23 червня 2016 року за участю свідка ОСОБА_41, від 08 червня 2016 року за участю засудженого ОСОБА_9 та від 21 липня 2016 року за участю засудженого ОСОБА_8 ; обшуку від 06 та 10 червня 2016 року; огляду предметів від 20 та 22 липня 2016 року; огляду записів з камер відеоспостереження від 30 травня 2016 року; висновках експертиз: судово-медичних від 06 липня 2016 року № 296, від 25 серпня 2016 року № 362, від 07 липня 2016 року № 297, від 31 травня 2016 року №265, від 04 липня 2016 року № 383, від 21 жовтня 2016 року №677/383, від 07 липня 2016 року № 298, від 10 листопада 2017 року № 68, генетичної від 04 жовтня 2016 року № 10/494; записі зробленому потерпілим ОСОБА_19 на аркуші паперу жовтого кольору та інших доказах у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Дослідивши вказані докази колегія суддів місцевого суду дійшла висновку, що висунуте ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачення знайшло своє підтвердження не в повному обсязі, а саме суд встановив, що відповідно до досягнутої домовленості з невстановленою особою ОСОБА_17 зобов`язувався за грошову винагороду побити ОСОБА_19 та заподіяти йому тяжкі тілесні ушкодження і для виконання цього злочину залучив до участі в ньому ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як безпосередніх виконавців, та ОСОБА_18 як пособника. Однак при виконанні злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вийшли за межі досягнутої домовленості та умисно вбили потерпілого, тобто проявили ексцес виконавців, у зв`язку з чим суд кваліфікував дії ОСОБА_17 за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 121 КК, ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 121 КК, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за пунктами 6, 11,12 ч. 2 ст. 115 КК.
Не погодившись із вироком прокурор, представник потерпілої, засуджені та захисники ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 подали на нього апеляційні скарги доводи яких є аналогічними тим, що наведені ними у касаційних скаргах.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.