ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 333/4780/20
провадження № 51-3016 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року укримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020080040002154, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Обще Оріхівського району Запорізької області, раніше судимого,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2022 року
ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Запорізький апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора, скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, ухвалив в цій частині новий вирок від 14 вересня 2022 року, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання
ОСОБА_6 і приведення вироку до фактичного виконання.
Зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з
09 серпня 2020 року по 13 листопада 2020 року включно. В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 09 серпня 2020 року, приблизно в 00 год 55 хв., знаходячись біля кафе "Енігма" по вул. Олександра Говорухи, б. 27 у м. Запоріжжі, маючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, підійшов до ОСОБА_8, якому наніс не менше трьох ударів, у тому числі кулаком правої руки по голові, в результаті чого спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому, який впав на землю. Скориставшись тим, що ОСОБА_8 перебував на землі, шляхом ривку відкрито заволодів рюкзаком, в якому знаходилося майно потерпілого на загальну суму
1305 грн. У подальшому ОСОБА_6 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд не зазначив обставин, що були враховані місцевим судом при застосуванні положень ст. 75 КК України, та мотивів, з яких він не погодився з висновком суду першої інстанції. Крім цього, без належної уваги залишено його поведінку, а саме, що він на усі виклики з`являвся до суду, перебування на його утриманні дружини та трьох неповнолітніх дітей, з яких одна є інвалідом, їх скрутне матеріальне становище. Також без належної оцінки залишено й думку потерпілого, який просив його суворо не карати та не позбавляти волі. Вважає, що при призначенні покарання суд апеляційної інстанції безпідставно врахував вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року щодо нього, події за яким мали місце у 2017 році, тобто до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Потерпілий ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.