Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 522/16447/15
провадження № 61-4962св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оксі Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 10 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0077/74/74431 про надання позичальнику споживчого кредиту у розмірі 97 465,00 дол. США на строк до 10травня 2027 року зі сплатою 13,25 % річних.
На забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язання 10 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/0077/74/74431/1, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 014/0077/74/74431.
Позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за їх використання, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість, яка станом на 21 травня 2015 року становила 698 254,45 дол. США, що еквівалентно 14 532 533,86 грн, та складається зі: заборгованості за кредитом у розмірі 97 216,21 дол. США, що еквівалентно 2 023 328,12 грн; заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 101 158,66 дол. США, що еквівалентно 2 105 375,80 грн; пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 20 травня 2014 року до 21 травня 2015 року у розмірі 499 879,83 дол. США, що еквівалентно 10 403 829,94 грн.
Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 698 254,45 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29жовтня 2015 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2007 року № 014/0077/74/74431 у сумі 698 254,45 дол. США, що еквівалентно 14 532 533,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2017 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 рокупозов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2007 року № 014/0077/74/74431 у сумі 698 254,45 дол. США, що еквівалентно 14 532 533,86 грн і складається зі: заборгованості за кредитом у розмірі 97 216,21 дол. США, що еквівалентно 2 023 328,12 грн; заборгованості зі сплати відсотків - 101 158,66 дол. США, що еквівалентно 2 105 375,80 грн; пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 20 травня 2014 року до 21 травня 2015 року - 499 879,83 дол. США, що еквівалентно 10 403 829,94 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що банк, як кредитор, виконав обов`язок за умовами договору, надавши кредитні кошти позичальнику. ОСОБА_1 умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання не виконав, внаслідок чого в нього виникла прострочена заборгованість, яка станом на 21 травня 2015 року становила 698 254,45 дол. США.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року скасовано.
Відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.
Пунктом 6.5 кредитного договору від 10 травня 2007 року № 014/0077/74/74431 визначено право кредитора вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, неустойки тощо у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснено позичальником не пізніше 30-го календарного дня від дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення кредитора з вимогою дострокового погашення.
03 березня 2008 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" через приватного нотаріуса надіслав позичальнику ОСОБА_1 заяву про заборгованість станом на 16 червня 2007 року у розмірі 109 089,82 дол. США, що еквівалентно 550 903,59 грн, з яких основна заборгованість за кредитом - 97 216,21 дол. США, що еквівалентно 490 941,86 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 633,50 дол. США, що еквівалентно 3 199,17 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 7 246,37 дол. США, що еквівалентно 36 594,16 грн, пеня - 3 993,74 дол. США, що еквівалентно 20 168,37 грн. У листі зазначено, що згідно зі статтею 592 ЦК України заставодержатель вимагає дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо ця вимога не буде задоволена, зверне стягнення на предмет застави.
05 червня 2008 року нотаріальною конторою Овідіопольського районного нотаріального округу видано виконавчий напис ВКІ № 954093 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 556 912,59 грн. Вказаний виконавчий документ стягувач пред`явив до виконання. Постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі від 23 червня 2008 року відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_1) з примусового виконання виконавчого напису від 05 червня 2008 року.
Оскільки у 2008 році банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, повідомив позичальника про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 травня 2007 року № 014/0077/74/74431 у розмірі 109 089,82 дол. США, що еквівалентно 550 903,59 грн (з врахуванням заборгованості за кредитом, відсотками і пенею), то банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати як проценти, так неустойку (пеню) за кредитним договором.
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення з позичальника і його поручителя заборгованості за кредитним договором станом на 21 травня 2015 року у розмірі 698 254,45 дол. США, що еквівалентно 14 532 533,86 грн, оскільки є виконавчий напис від 05 червня 2008 року ВКІ № 954093 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 556 912,59 грн, яка включала в себе заборгованість за кредитом, процентами і пеню, а також витрати за вчинення виконавчого напису.
Доводи ОСОБА_1 щодо підстав для застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, оскільки позовна давність не застосовується у разі, якщо заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, яка була прийнята після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Апеляційний суд порушив норми статей 10 і 263 ЦПК України, якими закріплено принцип верховенства права, не застосував до спірних правовідносин статті 526, 554, 599, 625 ЦК України.
Судове рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення. Приєднання апеляційним судом до матеріалів справи нових доказів та їх дослідження є неприпустимим після ухвалення рішення судом першої інстанції.
З огляду на це, суд першої інстанції не зобов`язаний був з`ясовувати обставини 2008 року, оскільки відповідні докази у справі були відсутні, та всупереч статті 10 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подати докази під час розгляду справи в Приморському районному суді м. Одеси.
Банк не змінював строк виконання основного зобов`язання, оскільки відповідно до пункту 12.2 кредитного договору зміни в договорі оформлюються додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною договору. Крім того, згідно з пунктом 1.2 кредитного договору кредит надано до 10 травня 2027 року, а відповідно до пункту 9.1 - договір набуває чинності з часу його підписання сторонами та діє до повного погашення кредитної заборгованості.
Зобов`язання за кредитом не припинили дію, оскільки з огляду на норми статей 1046, 1048 ЦК України, як для визначення моменту укладення договору позики, так і для встановлення моменту його припинення, правове значення має саме факт передання грошей.
Відповідно до статті 1050 ЦК України після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту змінюється лише умова договору про строк повернення кредиту, а інші умови договору залишаються незмінними. Відповідно банк не втратив можливість нарахувати та стягнути з позичальника відсотки за користування кредитом.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 755/30334/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 274/5179/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 0417/12368/2021, кредитор має право нараховувати проценти за кредитним договором до моменту повного виконання договору (погашення заборгованості).
Оскільки строк дії кредитного договору сторони визначили до 10 травня 2027 року, банк не пропустив позовну давність.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2021 року, ОСОБА_1 заперечує проти доводів АТ "Райффайзен Банк Аваль", просить касаційну скаргузалишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що за наявності нескасованого виконавчого напису нотаріуса від 05 червня 2008 року ВКІ №954093 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 556 912,59 грн, наслідком задоволення позову у цій справі буде притягнення боржника до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення умов кредитного договору, що суперечить статті 61 Конституції України.
У березні 2008 року банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання. Зі спливом строку кредитування припинено право банка нараховувати проценти та неустойку за кредитним договором.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року залучено Акціонерне товариство "Оксі Банк" (далі - АТ "Оксі Банк") до участі у справі, як правонаступника АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 травня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0077/74/74431 про надання позичальнику споживчого кредиту у розмірі 97 465,00 дол. США на строк до 10 травня 2027 року зі сплатою 13,25 % річних (а. с. 12-29, т. 1).
На забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язання 10 травня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/0077/74/74431/1, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 014/0077/74/74431 (а. с. 30-33, т. 1).
Згідно з пунктом 13 кредитного договору від 10 травня 2007 року позичальник зобов`язався повертати кредит з процентами щомісячними фіксованими платежами (ануїтетний платіж) протягом всього строку дії договору, тобто до 10 травня 2027 року (а. с. 12, т. 1).
Пунктом 6.5 кредитного договору від 10 травня 2007 року визначено право кредитора вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки тощо, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснено позичальником не пізніше 30-го календарного дня від дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення кредитора з вимогою дострокового погашення (а. с. 17, т. 1).