Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 760/10847/20-ц
провадження № 61-12256св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної
в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження:
касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Солом`янського районного суду
м. Києва від 23 грудня 2021 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у тому самому складі колегії суддів;
касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у тому самому складі колегії суддів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.
Позовна заява мотивована тим, що з липня 2017 року вони з
ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження дітей стосунки з ОСОБА_2 погіршилися, на цей час вони проживають окремо, діти залишилися проживати разом з нею.
Оскільки батько інтересу до участі у вихованні дітей не виявляє, а питання про місце проживання дітей не вирішене, позивачка просила визначити місце проживання дітей разом з нею, що відповідає інтересам дітей.
ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_2 не надає достатньої матеріальної допомоги, яка б забезпечувала достатній рівень утримання їх спільних дітей, що є його обов`язком. На першочергові потреби дітейвона витрачає у середньому 15-16 тис. грн на місяць. Окрему частину її витрат складає медичне обслуговування дітей. 30 серпня 2019 року нею було укладено депозитні договори "Педіатричний депозит "Преміум" на обслуговування обох дітей у медичному закладі "Ісіда", за якими сплачено 40 тис. грн (3 330 грн на місяць).
Оскільки вона не отримує фінансової чи іншої підтримки від відповідача у вихованні й утриманні дітей, вона вимушена дбати про себе і дітей самостійно і з огляду на зайнятість на роботі вимушена звертатися до послуг нянь. Витрати на послуги професійної няні складають 1 500 грн на добу. За послуги двох нянь вона сплачує 90 тис. грн на місяць та додатково витрачає на їх харчування 3 214 грн на місяць.
За оренду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому вона проживає разом з дітьми, сплачує
в середньому 67 428 грн на місяць.
Крім того, у листопаді 2020 року між нею та приватним закладом "Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) "Смайл АП" було укладено договори про надання тимчасових послуг з організації догляду за дитиною/дозвілля/розваг. Згідно з умовами вказаних договорів вона щомісяця здійснює оплату у розмірі 10 тис. грн за одну дитини, тобто за двох дітей вона щомісячно сплачує 20 тис. грн.
Для підтримання чистоти за місцем проживання дітей вона користується послугами хатньої робітниці, послуги якої коштують 5 200 грн на місяць.
Зазначені сукупні витрати, за її розрахунком, у середньому становлять
204 161 грн, а тому половину їх вартості має взяти на себе батько дітей - ОСОБА_2 .
Нею також були понесені додаткові витрати на утримання дітей, а саме:
- регулярне відвідування дітьми басейну (3 500 грн);
- придбання спортивного комплексу для вправ "Жирафчик двосекційний" (18 987 грн);
- поїздка з дітьми на оздоровлення у Чорногорію (21 тис. грн +
2 027,20 Євро);
- поїздка дітей на оздоровлення до Єгипту (93 492 грн).
Отже, загальна сума додаткових витрат на дітей, за її розрахунком, становить 202 700 грн, а тому половину цих витрат у сумі 101 350 грн.
Ці додаткові витрати на дітей повинен сплатити ОСОБА_2, який має таку можливість, оскільки є забезпеченою людиною, має достатній заробіток, займається підприємницькою діяльністю, володіє дорогою нерухомістю, транспортними засобами, корпоративними правами в іноземних компаніях. Проте, переважна більшість його майна та майнових прав зареєстрована поза межами території України, а саме в Литовській Республіці, Республіці Білорусь, російській федерації. Крім того, ОСОБА_2 в Україні (через підконтрольні йому іноземні юридичні особи) є засновником товариства
з обмеженою відповідальністю "Британський офтальмологічний центр". Безпосередня причетність відповідача до вказаного товариства підтверджується його дописами у соціальних мережах та численними інтерв`ю. Згідно з загальнодоступною інформацією до активів відповідача належить медичний центр "Новий Зір", мережа офтальмологічних клінік
у Республіці Білорусь та Литовській Республіці. Відповідач веде спосіб життя, що прямо підтверджує його статки та доходи, він проживає
у розкішному будинку, пересувається на дорогих автомобілях, подорожує закордон, відпочиває на дорогих курортах тощо. Доказом високого рівня життя відповідача та його статків є той факт, що він нещодавно отримав паспорт громадянина Республіки Мальта, скориставшись спеціальною програмою, яка дозволяє отримати громадянство за інвестиції, й передбачає можливість набуття громадянства у випадку внесення до спеціального фонду 650 тис. Євро.
З огляду на викладене, з урахуванням заяви від 15 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд:
- визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею - ОСОБА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей
у розмірі 51 040 грн на кожну дитину щомісячно;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 101 350 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 та
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю -
ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 10 тис. грн щомісячно, починаючи з 12 травня
2020 року і до досягнення дітьми повноліття. У решті позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з письмових пояснень ОСОБА_2 спір з позивачкою щодо визначення місця проживання дітей відсутній, а тому по суті ним визнано позовні вимоги в цій частині. У зв`язку з цим вимоги про визначення місця проживання дітей разом з їх матір`ю підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений позивачкою розмір аліментів є значно більшим за мінімально визначений для дитини відповідного віку, необґрунтований та недоведений позивачкою, а тому має бути зменшений до 10 тис. грн щомісяця на обох дітей, тобто по 5 000 грн на кожну дитину. Позивачкою не надано доказів, що ОСОБА_2 у змозі сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі. При цьому суд врахував хворобливий стан здоров`я відповідача, а також те, що на його утримані перебуває малолітній син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, набуття відповідачем громадянства Мальти за плату не доведено, як і наявність доходів від підприємницької діяльності у Литві. Фотографії, надані позивачкою, на яких, начебто на фоні об`єктів нерухомості і престижних транспортних засобів зображений відповідач, є лише її припущеннями і не підтверджують належність їх на праві власності відповідачу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання дітей, суд виходив із того, що позивачкою не доведено, що такі додаткові витрати викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, а саме розвитком здібностей дітей, наявності хвороби, чи каліцтва тощо.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 - задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва
від 23 грудня 2021 року у частині стягнення аліментів на утримання дітей змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 25 тис. грн щомісячно, починаючи з 12 травня
2020 року і до досягнення дітьми повноліття. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення районного суду та збільшуючи розмір аліментів на утримання обох дітей до 25 тис. грн щомісячно, апеляційний суд виходив із того, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у 10 тис. грн є недостатнім для утримання дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення. Зазначений розмір аліментів (25 тис. грн на обох дітей) буде відповідати найкращим інтересам дітей. При цьому, на думку апеляційного суду, відповідач має ряд інших доходів, що дозволяють йому повноцінно брати участь у належному утриманні дітей, а тому він має змогу сплачувати аліменти у такому розмірі.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки додаткових витрат на утримання дітей апеляційний суд залишив без змін, оскільки витрати, які заявлені позивачкою, не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня
2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позиваки про стягнення судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу у розмірі 126 846,02 грн, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квитанція про оплату гонорару адвокату у встановлений законом строк, а саме до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (частина восьма статті 141 ЦПК України) до суду подана не була, а отже, позивачкою не доведено понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення районного суду в частині визначення місця проживання дітей в апеляційному порядку не оскаржувалося й не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітейскасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити
у повному обсязі.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дітей скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
Отже, судові рішення у частині визначення місця проживання дітей
у касаційному порядку не оскаржуються, а тому у цій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у вищевказаній справі.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання
дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 -
на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня
2022 року; за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на постанову Київського апеляційного суду
від 05 жовтня 2022 року; за касаційною скаргою представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що від народження діти сторін у справі звикли до комфортних умов, оскільки до розірвання стосунків між батьками проживали у великому будинку, були забезпечені якісним одягом, іграшками, мали можливість відвідувати басейн тощо. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Після початку роздільного проживання сторін у справі ОСОБА_3 намагалася зробити все можливе для того, щоб діти не відчули будь-якого дискомфорту внаслідок розірвання стосунків батьків. Це стосується не тільки моральних аспектів, догляду за дітьми та їхнього виховання, але й матеріального забезпечення. Наведений позивачкою розрахунок щомісячних витрат на утримання дітей підтверджений відповідними доказами і відповідачем не спростований. Враховуючи принцип рівності участі батьків в утриманні дітей позивачка просила стягнути з відповідача аліменти - половину
суми від загальних витрат на утримання дітей у твердій грошовій сумі - по 51 040 грн на кожну дитину. Небажання відповідача брати повноцінну участь в утриманні дітей, при тому, що він має таку можливість, що підтверджується наданими доказами, не може бути підставою для зниження рівня життя дітей, позбавлення їх комфортних умов життя, необхідного для їх гармонійного розвитку.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо невіднесення витрат позивачки на оздоровлення та відпочинок дітей на морському узбережжі, відвідування басейну та придбання спортивного обладнання до додаткових витрат на утримання дітей у розумінні статті 185 СК України. Заявлена позивачкою сума, половину з якої вона просить стягнути з відповідача, є обґрунтованою, розумною та необхідною для покриття витрат на оздоровлення дітей, підтримання їхнього фізичного здоров`я і розвитку спортивних здібностей, зокрема, заняття плаванням, яким вони займаються з раннього дитинства. Особливі обставини, які передбачені положеннями статті 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитини потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Отже, саме позитивні факти зумовили особливі обставини для додаткових витрат на утримання дітей, які суди не врахували.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про збільшення розміру аліментів на обох дітей з 10 тис. грн до 25 тис. грн на місяць, оскільки не врахував майновий стан відповідача, хворобливий стан його здоров`я та здатність сплачувати аліменти у такому розмірі на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, вказуючи на те, що, на думку апеляційного суду, відповідач має ряд інших доходів, що дозволяють йому повноцінно брати участь в утриманні дітей, суд належним чином не обґрунтував таких тверджень. Фактично зазначене є припущенням, що заборонено положеннями частини шостої статті 81 ЦПК України. Встановлення стану здоров`я та майнового становища платника аліментів, яке останній має безпосередньо на час розгляду справи, а не яке платник аліментів мав до звернення позивачки до суду, є обов`язком суду. Позивачка посилається на обставини, які існували задовго до її звернення до суду з цим позовом, а доказів, які підтверджують майновий стан відповідача станом на час розгляду справи, нею не надано. Крім того, встановлено, що на утриманні відповідача перебуває його малолітній син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте апеляційний суд не врахував, що на його утриманні також перебуває неповнолітня донька - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, незрозуміло, яким чином відповідач, з урахуванням встановленого розміру його доходів
у 607 Євро, має забезпечувати сплату аліментів у розмірі 25 тис. грн на місяць на утримання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та при цьому забезпечувати якнайкращі інтереси двох інших дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що висновки апеляційного суду про те, що позивачкою
не надано квитанцію про оплату гонорару адвокату, а тому нею не доведено понесені витрати на професійну правничу допомогу, є помилковими, оскільки суд не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Зазначено, що із поданих позивачкою доказів вбачається, що відповідач, окрім офіційної заробітної плати у розмірі 607 Євро, має
ряд інших доходів, що дозволяють йому брати участь в утриманні дітей.
У зв`язку з цим, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції помилково обмежив доходи платника аліментів виходячи лише із його заробітної плати, які він отримує за основним місцем роботи. Відповідач з метою умисного приховування від суду своїх реальних доходів і статків розпорядився значною частиною належного йому майна. Таким чином, відповідач приховує своє реальне фінансове становище задля ухилення від обов`язку на рівні з позивачкою брати повноцінну участь
в утримані дітей. Вказуючи на те, що на його утриманні перебувають двоє інших дітей, відповідач не надав доказів їх утримання, а також того, що ці діти проживають разом з ним.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в яких зазначено, що доводи позивачки
є безпідставними, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що до повноважень Верховного Суду не належить. Посилання позивачки на незаконність додаткової постанови апеляційного суду від 07 грудня
2022 року також не заслуговують на увагу, оскільки відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, розрахунку таких витрат та квитанції про оплату гонорару є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Саме такою є остання правова позиція Верховного
Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивачка не надала квитанцію про оплату гонорару адвокату, а тому не довела понесені неї витрати на професійну правничу допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, виданих 18 вересня 2018 року Солом`янським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
На даний час сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Діти проживають разом
з матір`ю - ОСОБА_3 - в орендованому нею будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з письмових пояснень ОСОБА_2 спір з позивачкою щодо визначення місця проживання дітей між ними відсутній.
На підтвердження витрат на утримання дітей позивачка зазначала, що на першочергові потреби дітей вона витрачає у середньому 15-16 тис. грн на місяць. Окрему частину її витрат складає медичне обслуговування дітей.
30 серпня 2019 року нею було укладено депозитні договори "Педіатричний депозит "Преміум" на обслуговування обох дітей у медичному закладі "Ісіда", за якими сплачено 40 тис. грн (3 330 грн на місяць).
Оскільки вона не отримує фінансової чи іншої підтримки у вихованні дітей, вона вимушена дбати про себе і дітей самостійно і з огляду на зайнятість на роботі вимушена звертатися до послуг нянь. Витрати на послуги професійної няні складають 1 500 грн на добу. За послуги двох нянь вона сплачує
90 тис. грн на місяць та додатково витрачає на їх харчування 3 214 грн на місяць.
За оренду будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживає разом з дітьми, вона сплачує
в середньому 67 428 грн на місяць.
У листопаді 2020 року між позивачкою та приватним закладом "Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) "Смайл АП" було укладено договори про надання тимчасових послуг з організації догляду за дитиною/дозвілля/розваг. Згідно з умовами вказаних договорів вона щомісяця здійснює оплату у розмірі 10 тис. грн за одну дитини, тобто за двох дітей вона сплачує 20 тис. грн.
Для підтримання чистоти за місцем проживання дітей позивачка користується послугами хатньої робітниці, послуги якої коштують 5 200 грн на місяць.
Зазначені сукупні витрати, за розрахунком позивачки, у середньому становлять 204 161 грн, а тому половину їх вартості, на її переконання, має взяти на себе ОСОБА_2 .
Крім того, позивачка вказувала, що нею понесено додаткові витрати на утримання дітей, а саме:
- регулярне відвідування дітьми басейну (3 500 грн);
- придбання спортивного комплексу для вправ "Жирафчик двосекційний" (18 987 грн);
- поїздка з дітьми на оздоровлення у Чорногорію (21 тис. грн +
2 027,20 Євро);
- поїздка дітей на оздоровлення до Єгипту (93 492 грн).
Отже, загальна сума додаткових витрат на дітей, за розрахунком позивачки, становить 202 700 грн, а тому половину цих витрат у сумі 101 350 грн повинен сплатити ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3,
ОСОБА_2 вказував, що з 05 липня 2012 року він працює у закритому акціонерному товаристві "Федералініс Резервас" (Литовська Республіка). За станом здоров`я працює на 0,5 ставки віддалено на посаді комерційного директора. Щомісячна заробітна плата становить 607 Євро. Загальна сума нарахованої зарплати за 2020 рік становить 7 284 Євро.
На утриманні ОСОБА_2 перебуває також малолітній син -
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного хворого
ОСОБА_2 хворіє на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруги ФК., атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу 2, 3 ступеня, ризик 4 ступеня.
Згідно з довідкою про реєстрацію транспортного засобу від 09 лютого
2021 року № S-1626 за інформацією, яка міститься в базі даних Реєстру дорожніх транспортних засобів Литовської Республіки, на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 транспортних засобів не зареєстровано.
З повідомлення Департаменту обов`язкових платежів податкової інспекції Вільнюського округу від 30 червня 2020 року № (7.1.е) 46MPD-6109 вбачається, що за даними електронного декларування Державної податкової інспекції Олег Ковригін задекларував 0 Євро доходів з виконаної індивідуальної діяльності у 2019 році.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що нерухомого майна за ОСОБА_2 в Україні не зареєстровано.
Згідно з витягом з Урядової газети Мальти від 31 грудня 2020 року ОСОБА_2 зазначений у переліку осіб, натуралізованих/зареєстрованих як громадяни Республіки Мальти.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
З огляду на зазначене Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.