Постанова
Іменем України
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 583/3015/20
провадження № 61-2535св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше травня",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2020 року у складі судді Плотникової Н. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І.,Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня" (далі - ТОВ "Перше травня") про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що 20 вересня 2010 року між ним та відповідачем укладено договір оренди землі (земельного паю) строком на 10 років, зареєстрований у книзі записів Державного реєстру земель сільської ради 26 липня 2012 року №592030004002796 Охтирським районним відділом Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомземі України (далі - спірний договір).
Державна реєстрація договору була проведена лише через два роки після його укладення, що є порушенням статті 25 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).
Відповідно до пункту 33 спірного договору об`єкт оренди підлягає страхуванню на весь період дії цього договору. ТОВ "Перше травня", яке зобов`язане застрахувати землю, не виконало цю умову договору.
Згідно зі статтею 32 Закону договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону та умовами договору.
Просив достроково розірвати спірний договір, зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,26 га, розташовану на території Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2020 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, у позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суди виходили з того, що позивач не довів істотного порушення відповідачем умов спірного договору.
Відповідно до пункту 35 спірного договору сторони домовились, що у разі невиконання обов`язку стороною, яка повинна згідно з цим договором застрахувати об`єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування.
У договорі немає положень про його розірвання в односторонньому порядку на вимогу орендодавця у разі невиконання орендарем свого обов`язку застрахувати об`єкт оренди.
Згідно з матеріалами справи ТОВ "Перше травня" уклало договір страхування майна на період з 22 вересня 2020 року до 21 вересня 2021 року, вигоднабувачем вказано ОСОБА_1 .
Закон і спірний договір не встановлюють такої підстави для розірвання договору оренди землі як відкладена реєстрація договору (проведення державної реєстрації через декілька років після його підписання).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, постанову Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, провадження № 61-16985св18. Суди не в повному обсязі встановили обставини справи.
Суди не застосували пункт 8.4 Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон № 340-IX), яким частину першу статті 19 Закону доповнено двома реченнями такого змісту: "Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права".
Відповідач систематично упродовж 10 років не виконував умови спірного договору щодо страхування об`єкту оренди. У матеріалах справи немає доказів внесення першого страхового платежу.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ТОВ "Перше травня" на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач помилково тлумачить норми земельного законодавства.
Суди у справі застосували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19.
З 2010 до 2020 року (звернення до суду з позовом) позивач не звертався з претензіями чи вимогами до відповідача щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору.
Суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до державного акта про право власності на землю від 15 грудня 2002 року, серія IV-CM №022959, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,26 га, яка розташована на території Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області (а. с. 19).
20 вересня 2010 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Перше травня" було укладено спірний договір, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,26 га строком на 10 років (а. с. 14-17).
Згідно із записом у Державному реєстрі земель сільської ради від 26 липня 2012 року № 592030004002796 спірний договір зареєстрований в Охтирському районному відділі Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомземі України (а. с. 67).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі"
Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).