ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/1754/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022
(головуючий - Антонік С.Г., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022
(суддя - Юзіков С.Г.)
у справі №904/1754/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу,
ВСТАНОВИВ:
1. Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області, з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 69 679,80 грн за несвоєчасну доставку вантажу в квітні 2022 року.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог статті 41 Статуту залізниць України, у вигляді прострочення доставки вантажу позивача у квітні 2022 року до станції призначення Рядова та Терни Придніпровської залізниці за накладними №: 46231049, 46271979, 46272043, 46272068, 46272209, 46272795, 46272811, 46272886, 46272910, 46275061, 46294070, 46294716, 46296273, 46256368, 46256780, 46259669, 46262556, 46262564, 46246971, 34715284, 42648147, 46310554, 42381566, 42371344, 42371369, 42381509, 42381517, 42381533, 42381558, 46405130, 46407516, 46423257, 46423273, 46423281, 46423299, 46423307, 46423349, 46423364, 46423430, 46423737, 46428330, 46432282, 46432357, 46450136, 46451738, 46451753, 46451795, 46454138, 46461026, 46461034, 46461042, 46461794, 46462933, 46462966, 46469672, 46477147, 46505525, 46505590, 53538443, 42381582, 46404638, 46404646, 46405205, 46423372, 46423380, 46423422, 46423562, 46428363, 46428397, 46451290, 42393249, 42393637, 42393645, 42399576, 42399600, 42402552, 42402560, 42402578, 42402594, 42402628, 42333625, 42356212, 42369603, 42369660, 42369678, 42369686, 42369702, 42369710, 42371377, 42377580, 42377598, 42377606, 42377614, за що передбачене нарахування штрафу згідно зі статтею 116 Статуту залізниць України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 69 679,80 грн штрафу, 2 481,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
4. Судові рішення обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строк доставки вантажу, розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, а тому наявні підстави для нарахування штрафу.
5. Водночас, суд першої інстанції розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій до 1 гривні, заявлене у відзиві на позов, встановив, що надані відповідачем документи, на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, висвітлюють результат фінансової господарської діяльності, при цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження поважних причин затримки доставки вантажу. Тоді як розмір штрафу чітко визначений Статутом залізниць України, зменшення такого штрафу Статутом не передбачено, а тому відсутні підстави для зменшення штрафу.
З цього приводу апеляційний господарський суд також зазначив, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах. Перевезення вантажів є основним видом діяльності відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно пунктом 116 Статуту залізниць України. Відповідач мав належно виконувати договірні зобов`язання, натомість протягом встановленого факту допущеного відповідачем порушення до моменту звернення позивачем з позовом, відповідач не вчиняв жодних дій з врегулювання спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Українська залізниця", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 та прийняти нове рішення про відмову у позову.
7. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з подальшими змінами.
Також скаржник зазначає, що на даний час існує неоднакове застосування судами положень статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням введення воєнного стану в Україні.
У скарзі зазначено, що судами безпідставно не зменшено штраф, заявлений позивачем до стягнення.
Також скаржник вказав, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час розглядається низка судових справ за позовами до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, з заявленим клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України" на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану, зупинено дію пункту 1.1 Глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що призвело до безпідставного нарахування штрафу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові. Позивач вважає, що судові рішення прийнято за всебічно досліджених обставин справи, з дотриманням матеріальних та процесуальних норм права. Крім того, позивач зазначає, що є безпідставним посилання відповідача на Наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України", оскільки порушення зобов`язань відповідачем відбувалось у березні - квітні 2022 року, вказаний наказ прийнято у липні 2022 року, тобто вже після здійснення відповідачем порушення строків доставки вантажу, а тому вказаний наказ не розповсюджується на правовідносини сторін у цій справі, враховуючи незворотність дії законів та нормативно - правових актів у часі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, у квітні 2022 року Відповідач перевозив вантаж на адресу Позивача до станції призначення Рядова та Терни Придніпровської залізниці, за вищезазначеними накладними.
10. Під час зазначеного перевезення, відповідач прострочив терміни доставки, визначені у ст. 41 Статуту (далі - Статут) та Правилах обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила).
11. Прострочка в доставці тривала від 2 до 60 діб, що вбачається з наведених накладних та актів про затримку вагонів, складених на підставі накладних.
12. Посилаючись на прострочку відповідачем термінів доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 69 679,80грн, на підставі ст. 116 Статуту.
13. Штраф в розмірі 69 679,80 грн відповідачем сплачений не був, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Позиція Верховного Суду
14. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
15. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Як вбачається зі змісту касаційної скарги доводи скаржника фактично стосуються неврахування судами Наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України", що свідчить про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для нарахування штрафу за прострочення своєчасної доставки вантажу, та неправильного застосування судами положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, отже, з урахуванням положень ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу касаційним судом не переглядаються.
17. Скаржник посилаючись на Наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України", яким зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 Глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зазначив, що судами безпідставно не було взято до уваги зміни внесені вказаним наказом, оскільки, зупинення на період дії в Україні воєнного стану дію пункту 1.1. Глави 1 Правил, АТ "Українська залізниця" звільняється від відповідальності щодо термінів доставки вантажу.
18. Суд касаційної інстанції вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.
19. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
20. Згідно із частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
21. Аналогічні положення містяться у статті 5 Цивільного кодексу України.
22. Конституційним Судом України неодноразово було розтлумачено зміст положень статті 58 Конституції України, зокрема, висновками викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012. Так, Конституційним Судом України зазначалось, що Конституція України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Водночас, Конституційним Судом України визначено, що вказані положення статті про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
23. Верховний Суд звертає увагу, що наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 не пом`якшує і не скасовує відповідальність особи, оскільки зупиняє дію положення, яким визначено терміни доставки, а не відповідальність за порушення цих термінів, та не містить прямої вказівки про його зворотню дію в часі.
24. З урахуванням вищезазначеного, як вбачається з пункту 4 Наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
25. Зважаючи на вищевикладене, безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування судами при покладенні на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, положень Наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571, оскільки правовідносини з доставки вантажу виникли у цій справі між сторонами у період з лютого по квітень 2022 року, тобто до прийняття вказаного наказу, а тому положення вказаного наказу на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються.
26. Водночас, касаційний суд вважає не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки, з огляду на таке.
27. Як встановлено, судами попередніх інстанцій, відповідач у відзиві на позов у даній справі заявляв клопотання про зменшення суми штрафних санкцій до 1 грн.
28. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання суд першої інстанції, зазначав, що надані відповідачем документи (докази) висвітлюють результати його фінансово-господарської діяльності, при цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування поважних причин затримки в доставці вантажу. У даному випадку розмір штрафу визначено п. 116 Статуту. Тобто сума штрафу чітко передбачена Статутом і зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено, з огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
29. Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції вказував на те, що у клопотанні відповідач посилався на те, що внаслідок військової агресії російської федерації Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан, при цьому до повномасштабної військової агресії основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротилося, а в деяких регіонах повністю припинилося.
Відхиляючи доводи відповідача апеляційним судом зазначено, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах. Між тим, перевезення вантажів є основним видом діяльності відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно ст. 116 Статуту, таким чином, відповідач мав належно виконувати договірні зобов`язання, натомість відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасності доставки вантажу, при цьому до моменту звернення позивачем з позовом, відповідач не вчиняв жодних дій з врегулювання спору. Посилаючись на вищезазначені обставини, апеляційний зазначив, що відповідачем не доведено наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість зменшити розмір стягуваного штрафу.
30. Верховний Суд вважає помилковим висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у даній справі виняткових обставин для можливості застосування зменшення розміру неустойки, з огляду на таке.
31. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.