ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 807/2196/15
адміністративне провадження № К/9901/4315/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - не з`явився,
представника відповідача - Петрової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 (суддя Луцович М.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Запотічний І.І.) у справі №807/2196/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» до Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 №000050/15-0/32890828.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє прийнято на підставі помилкових висновків податкового органу про відсутність факту оплати Товариством (отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг) залишку від`ємного значення за грудень 2011 року в сумі 879902, 00 грн, березень 2012 року 197285,00 грн так як формування даного від`ємного значення не пов`язане з придбанням товарів, робіт, послуг, а утворене за рахунок повернення авансових платежів.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2014 року та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за результатами якої складено акт від 20.01.2015 №48/15-032890828 (далі - акт перевірки).
Під час проведення перевірки відповідачем з`ясовано, що згідно з поданою Товариством до контролюючого органу декларацією з ПДВ за жовтень 2014 року сума бюджетного відшкодування ПДВ 1320000,00 грн., відображена у рядку декларації 23.1., сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту; нарахована за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за грудень 2011 року, березень та вересень 2012 року, березень, квітень, травень, серпень, листопад, грудень 2013 року та лютий 2014 року.
Залишок від`ємного значення грудня 2011 року та березня 2012 року сформований за рахунок зменшення суми податкових зобов`язань з ПДВ на підставі проведених коригувань податкових зобов`язань у зв`язку із поверненням авансових платежів Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоком» за невідвантажений товар (автомобілі згідно договору від 26.09.2011 №ФП26/09/11-1).
Як встановлено контролюючим органом в ході проведення перевірки, а також констатовано судами попередніх інстанцій, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоком» договір постачання транспортних засобів (автомобілів) від 22.06.2011 №22/06/11-1 та договір постачання транспортних засобів (автобусів) від 22.06.2010 №220611.
На виконання умов договору №22/06/11-1 Товариством у червні 2011 року отримано кошти (авансові платежі) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» в сумі 15 570 000,18 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 2595000,03 грн, яке включене позивачем до податкових зобов`язань за червень 2011 року.
Відповідно до договору №220611 позивачем у вересні 2011 року отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» кошти в сумі 630000 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 105000 грн, яке включене до податкових зобов`язань Товариства за вересень 2011 року.
На виконання договору від 22.06.2011 №22/06/11-1 позивачем реалізовано автомобіль на суму 2611799,97 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 435299,99 грн, та виписано відповідні видаткові накладні.
У грудні 2011 року та березні 2012 року позивачем повернуто кошти (попередню оплату за транспортні засоби) Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоком» та виписано розрахунки коригування до відповідних податкових накладних й зменшено податкові зобов`язання за грудень 2011 року, березень 2012 року.
Враховуючи зазначене, а також положення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, контролюючий орган вказує на відсутність факту оплати ТОВ «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» (отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг) залишку від`ємного значення за грудень 2011 року в сумі 879902,0 грн, березень 2012 року в сумі 197285,0 грн так як формування даного від`ємного значення непов`язане з придбанням товарів, робіт послуг, а утворене за рахунок податкових зобов`язань зі знаком «-» внаслідок повернення авансових платежів.
З огляду на викладене, відповідач приходить до висновку про порушення Товариством, зокрема, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Р.І.Ф. Паркет ЛТД» завищило суму бюджетного відшкодування в розмірі ПДВ 1073656, 00 грн. за жовтень 2014 року, що й фіксує у акті перевірки.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 №000050/15-0/32890828 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1073656,00 грн (в тому числі штрафні фінансові санкції у розмірі 536828,00 грн).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності вимог Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки таке прийняте контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, що, у свою чергу, призвело до ухвалення протиправних рішень. Наголошує на наявності у нього законних (передбачених нормами податкового законодавства) підстав для коригування податкових зобов`язань у зв`язку із поверненням суми попередньої оплати товарів/послуг.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
У відповідності до п. 187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п.188.1. ст.188 ПК України).