ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 822/1448/14
адміністративні провадження № К/9901/11597/19, №К/9901/11042/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (суддя Майстер П.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі №822/1448/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року №0000212206/773, № 0000232206/772 та № 0000222206/774.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 19 квітня 2013 року № 0000232206/772, № 0000212206/773 та №0000222206/774.
Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 822/1448/14 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року №0000212206/773 та №0000222206/774 скасовано. Справу №822/1448/14 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000212206/773 та №0000222206/774 направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 квітня 2013 року №0000232206/772 залишено без змін.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, розглянули не всі податкові правопорушення, судами не оцінені висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за перший квартал 2011 року на 91832 грн, понесені у зв`язку з придбанням продукції, завищення адміністративних витрат за 2012 рік на суму 918955 грн, взагалі не проаналізовані та не оцінені первинні документи щодо цих витрат. Також Верховний Суд зазначив, що не в повному обсязі судами оцінені взаємовідносини з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД». Не знайшли свого окремого дослідження операції з ТОВ «Ремстройелектро», не оцінені наслідки визнання контрагента позивача банкрутом та не встановлено яким чином цей юридичний факт впливає на спірні правовідносини.
За наслідками повторного перегляду справи рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 19 квітня 2013 року №0000212206/773 в частині: 280122,00 грн (двісті вісімдесят тисяч сто двадцять дві грн) за основним платежем та 59007,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сім грн) за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000222206/774 в частині: 145654,00 грн (сто сорок п`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн) за основним платежем та 32011,00 грн (тридцять дві тисячі одинадцять грн) за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» не підтверджені належними первинними документами, оскільки не підписані посадовими особами підприємства, що свідчить про їх відсутність..
Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про здійснення взаємозаліку, встановивши, що кошти в сумі 172 123 грн зараховані в рахунок виконаних робіт згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2/46-08 від 10 червня 2008 року.
Також суди відзначили, що помилка допущена Товариством при веденні бухгалтерського обліку сама по собі не є підставою для визнання суми позики іншим доходом, позикодавцем за договором позики виступав засновник Товариства, повернення допомоги здійснено протягом 365 днів з дати її отримання, що за положеннями підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України унеможливлює її включення до складу інших доходів Товариства.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність дій позивача щодо визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток у другому кварталі 2011 року.
Суди попередніх інстанцій виснувались про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «БК Підземшляхбуд», ПП «ДЕНІТАН».
Суди дійшли висновку, що позивачем не було занижено задекларований суб`єктом господарювання показник у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» за лютий 2010 року на суму 17624 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі, не дослідили в повній мірі діяльність контрагентів позивача, не було досліджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні можливості контрагентів. Зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру з огляду на відсутність належного документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду.
Крім того, касаційну скаргу подано і позивачем, в якій останній просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у позові та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про реальність господарських операцій з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», зокрема вказує, що усі роботи на об`єктах будівництва згідно укладених договорів субпідряду виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що посилання податкового органу на відсутність основних засобів не доводить неможливість здійснення господарської операції, адже для здійснення господарської діяльності підприємство може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання тощо. До того ж позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги постанову (про закриття кримінальної справи у зв`язку із зміною обстановки) Подільського районного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року по кримінальній справі №2607/1720/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, оскільки висновки суду зроблені на основі інформації про порушення кримінальної справи стосовно ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» не несуть жодної доказової інформації щодо взаємовідносин цього товариства із ТОВ «Агроальянс».
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у відмовленій частині позову залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач просить у задоволенні касаційної скарги податкового органу відмовити, а судові рішення в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс".
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з таких підстав.
Вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладено в акті від 01 квітня 2013 року №1167/22-6/31617687.
На підставі акту перевірки керівником податкового органу прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Платник не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.
З урахуванням підстав позову, а також мотивів і висновків Верховного Суду при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають касаційному перегляду в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 року № 0000212206/773 та №0000222206/774.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).
Відповідно до п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об`єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.
Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.