ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 496/1576/19
провадження № 51-450км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000010, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо відшкодування процесуальних витрат та арешту майна у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винутатим у тому, що він 07 січня 2019 року приблизно о 11:15, керуючи технічно справним автомобілем Daewoo Sens (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухався по автодорозі "Одеса-Кучурган" з боку с. Кучурган в напрямку м. Одеса, де на 22 км + 400 м, в порушення пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не був уважним, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, не впорався з керуванням та допустив неконтрольований виїзд на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем VolkswagenGolf (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирці автомобіля Daewoo Sens ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Пасажиркам ОСОБА_10, ОСОБА_11 та пасажирці автомобіля VolkswagenGolf ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Одеський апеляційний суд 10 листопада 2022 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та постановив новий, яким призначив ОСОБА_6 покаранняза ч. 2 ст. 286 КК у видіпозбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги сторони захисту зводиться до тверджень про відсутність належних обґрунтувань рішення суду апеляційної інстанції про застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з урахуванням особи його підзахисного. Крім того, не погоджується з тим, що засуджений допустив грубе порушення ПДР.
Зазначає, що законодавством не покладено на обвинуваченого обов`язок доказувати необхідність збереження у нього права керувати транспортними засобами. Крім того, суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував думку потерпілих та наявність на його утриманні чотирирічної потерпілої дочки, яку необхідно возити до лікарні та виконувати інші повсякденні завдання, пов`язанні з її вихованням й життєзабезпеченням.
Як наголошує скаржник, засуджений займається перевезенням пасажирів, серед іншого за допомогою мобільних додатків декількох служб таксі без оформлення трудового договору та з використанням власного автомобіля.
Також адвокат вказує про те, що суд апеляційної інстанції не врахував можливість застосування положень ст. 69 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі сторона захисту не оспорює винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид та розмір призначеного ОСОБА_6 основного покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи захисника ОСОБА_7, наведені ним у касаційній скарзі, щодо необґрунтованого призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає безпідставними.
Так, положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.