ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 753/6403/21
провадження № 51-527км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100020000397,
за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кожанка Фастівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК, та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Суд також вирішив питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування пред`явив ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК, за наступних обставин.
06 лютого 2021 року діючи умисно з метою завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК, достовірно знаючи, що факт злочину не мав місце, і усвідомлюючи, що діє протиправно, ОСОБА_6 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення відносно нього кримінального правопорушення до органу досудового розслідування про те, що 06 лютого 2021 року приблизно о 15:17 за адресою: вул. Драгоманова, 1-Б, м. Київ, він виявив незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 .
Отже, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, достовірно знаючи, що злочин, передбачений ст. 289 КК, відносно нього не вчинявся, ОСОБА_6 звернувся із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню, - ч. 1 ст. 383 КК.
Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційний суд належним чином не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора, не надав оцінки жодному доводу.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків та дослідження доказів, що призвело до порушення основної засади кримінального провадження - безпосередності дослідження доказів. При цьому місцевий суд не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення з точки зору достовірності, належності та допустимості у їх взаємозв`язку й безпідставно дійшов висновку про те, що наявні у кримінальному провадженні докази поза розумним сумнівом доводять невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК.
На думку прокурора, висновок суду про допущені органом досудового розслідування порушення вимог КПК під час долучення до матеріалів провадження диска з відеозаписом із камер спостереження є безпідставним, оскільки відеозаписи отримано оперативними працівниками на виконання доручення слідчого у провадженні в порядку, передбаченому ст. 40 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор висловила мотиви щодо задоволення касаційної скарги та підтримала викладені у ній доводи.
Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили залишити оскаржене судове рішення без зміни.
Захисник ОСОБА_7 подала до суду письмові заперечення, у яких виклала мотиви сторони захисту щодо незгоди з доводами поданої касаційної скарги.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За вимогами, встановленими в ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Мотивувальна частина виправдувального вироку за п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі поданих у судовому засіданні.
Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції, дослідивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК.
Не погоджуючись із виправдувальним вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, де вказував на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне встановлення обставин провадження, істотні порушення вимог кримінального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироку суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданої апеляційної скарги з додержанням вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону, дійшов передчасного висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку суду першої інстанції з огляду на таке.
Спростовуючи версію сторони обвинувачення, місцевий суд послався на відсутність суб`єктивної сторони складу злочину, інкримінованого ОСОБА_6 , а саме прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки під час здійснення дзвінка на спецлінію 102 останній не вчиняв завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину, не знав, що злочину не було вчинено, був переконаний у правдивості інформації, доведеної до відома правоохоронного органу.
Суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06 лютого 2021 року, оскільки ОСОБА_6 всупереч вимогам КПК не був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену