ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 523/1489/20
провадження № 51 - 741 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , котра діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160490003716, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився в с. Богачівці Кривоозерського району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 129 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 14 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Прийнято рішення щодо речових доказів і судових витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
З середини серпня 2019 року до 30 вересня 2019 року ОСОБА_8 із метою примушування колишньої співмешканки ОСОБА_9 до відновлення стосунків при особистих зустрічах та в телефонних розмовах із нею, перебуваючи у збудженому психічному стані, поводячи себе агресивно, висловлював усні погрози її вбивства шляхом підпалу будинку, в якому остання проживає. Ці погрози викликали у ОСОБА_9 реальні побоювання за своє життя у зв`язку із можливістю їх виконання та потягли виникнення почуття страху і тривоги, необхідність звернення про допомогу до своїх родичів, знайомих і правоохоронних органів.
У період часу з ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_8 виник умисел на вбивство ОСОБА_9 через її неодноразові відмови у примиренні та відновленні стосунків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20:30 ОСОБА_8 , реалізуючи вказаний вище умисел, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_9 , і невстановленим предметом пошкодив металеву сітку, якою було закрито вікно будинку, що веде до приміщення комори, підпалив невстановлений предмет, який закинув у вказане вікно, достовірно знаючи про перебування ОСОБА_9 у будинку і про зберігання в тому місці, де був закинутий підпалений предмет, значної кількості легкозаймистих речей, що спричинило пожежу та охоплення полум`ям предметів домашнього побуту і внутрішньої частини будинку в приміщенні комори. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок отруєння чадним газом.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2022 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_8 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. На обґрунтування своїх вимог зазначає про недопустимість як доказу показань свідка ОСОБА_10 , який є працівником поліції, а також відсутність прямих доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 подав письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких указав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_8 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Тобто, виходячи із змісту ст. 433 КПК, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.