Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 204/10357/21
провадження № 61-8549св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року під головуванням судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» (далі - ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля») від 09 грудня 2021 року № 1794 в частині відсторонення начальника групи відділу 102 підрозділу КС-1 ОСОБА_1 від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати;
- зобов`язати ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля» виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення від роботи 09 грудня 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення у цій справі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що з 22 липня 2005 року перебуває у трудових відносинах з ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля», займаючи з 22 березня 2019 року посаду начальника групи 1.2, сектору 1, відділу 102.
Наказом генерального директора ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля» від 29 листопада 2021 року № 1711 керівників структурних підрозділів підприємства зобов`язано поінформувати працівників про необхідність обов`язкової вакцинації проти COVID-19, згідно з чинним законодавством України, а також про те, що у разі непроведення профілактичного щеплення проти COVID-19 такі працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати, починаючи з 09 грудня 2021 року. Працівники підприємства зобов`язані надати керівнику свого структурного підрозділу паперову копію сертифіката про проведення вакцинації від COVID-19.
06 грудня 2021 року відносно позивача було складено акт про відмову надати паперову копію сертифіката про проведення повного курсу вакцинації проти COVID-19 або сертифіката про отримання одної дози дводозної вакцини від COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19.
Наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля» від 09 грудня 2021 року № 1794, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, наказів МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, від 01 листопада 2021 року № 2393, наказу Генерального директора підприємства від 29 листопада 2021 року № 1711, у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, його, ОСОБА_1 відсторонено від роботи на строк до усунення причин такого відсторонення, але не більше ніж до закінчення терміну дії карантину.
Вважає, що наказ про відсторонення від роботи є необґрунтованим та незаконним, оскільки порушено його право на працю, гарантоване Конституцією України, суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 16 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ генерального директора ДП «КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля» від 09 грудня 2021 року № 1794 в частині відсторонення від роботи начальника групи відділу 102 підрозділу КС-1 ОСОБА_1. з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати.
Стягнув з ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 56 302,62 грн.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 серпня 2022 року апеляційну скаргу ДП «КБ «Південне» імені М. К. Янгеля» залишив без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19. Оскаржений наказ не містить вказівки про певні неправомірні дії або бездіяльність саме позивача, а також не має чіткого визначення причин, що зумовили винесення зазначеного наказу та не зазначено підстав для його винесення.
Апеляційний суд також додатково зазначав, що відповідачем як під час розгляду справи в суді першої так і під час перегляду в суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з дати набрання чинності нормативно-правовими актами про обов`язковість щеплення від COVID-19 та до моменту відсторонення від роботи, тобто до 09 грудня 2021 року, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, і останній у розумінні Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 відмовився від цього обов`язкового профілактичного щеплення чи має до нього протипоказання або подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про необхідність відсторонення (усунення) позивача від роботи, оскільки останній є носієм збудників інфекційних захворювань, чи хворий на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або був в контакті з такими хворими чи ухиляється від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій.
Суд апеляційної інстанції також вказував, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 29 листопада 2021 року № 1711, яким зокрема відповідач зобов`язав працівників підприємства надати документи, що підтверджують вакцинацію або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, так і з наказом від 09 грудня 2021 року № 1794 про відсторонення від роботи, як того вимагає Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» - в.о. генерального директора Бондар М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 та від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17.
Аргументом касаційної скарги є те, що на думку представника заявника суди неправильно витлумачили норми Наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскільки необґрунтовано вважали, що він не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, а місцевим судом не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Зазначає, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників підприємств було покладено обов`язок забезпечення відсторонення працівників від роботи шляхом видання наказу, який був виданий на підставі подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Працівники підприємства відповідача відповідно до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 підлягають обов`язковому профілактичному щепленню, а тому висновки судів попередніх інстанцій неправильні.
Представник відповідача також зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у тому, що суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивача середній заробіток з дня відсторонення до дня ухвалення судового рішення (16 березня 2022 року), оскільки 01 березня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380, яким зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Позивач з 01 березня 2022 року був допущений до роботи, отже з цієї дати йому нараховувалась заробітна плата. Вказане було аргументом апеляційної скарги, проте суд апеляційної інстанції наведеному правової оцінки не надав.
Доводом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у тому, що він самостійно змінив підстави позову, адже позовна заява ОСОБА_1 не містить обґрунтувань в тій частині, що у позивача не було достатньо часу для проходження щеплення, крім того ухвалені у справі судові рішення з порушенням засад пропорційності між приватними та публічними інтересами.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Справа № 204/10357/21 надійшла до Верховного Суду 02 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2022 року зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Верховний Суд ухвалою від 29 березня 2023 року у зв`язку із закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) поновив касаційне провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює у ДП «КБ «Південе» ім. М. К. Янгеля» та з 22 березня 2019 року призначений на посаду начальника групи 1.2, сектору 1, відділу 102, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 19-21).
Згідно з довідкою про нарахування доходів від 15 грудня 2021 року № 7/2752 за вказаним місцем роботи позивачу нараховано заробітну плату за період з червня 2021 року до листопада 2021 року включно в сумі 84 537,78 грн (а. с. 31).
Наказом генерального директора ДП «КБ «Південе» ім. М. К. Янгеля» від 29 листопада 2021 року № 1711 зобов`язано працівників підприємства надати керівнику свого структурного підрозділу паперову копію сертифіката про проведення вакцинації від СOVID-19 (з відміткою «Згідно з оригіналом», зробленою власноруч) або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID-19 (в тому числі, про перенесення хвороби СOVID-19) (а. с. 25, 26).
09 грудня 2021 року складено акт про те, що позивач був ознайомлений з наказом від 29 листопада 2021 року № 1711 та відмовляється надати копію сертифіката про проведення повного курсу вакцинації проти COVID-19 або копію сертифіката про отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19 або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а. с. 27).
Наказом від 09 грудня 2021 року № 1794, виданим на підставі вимог статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», позивача відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року, у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на строк до усунення причин такого відсторонення, але не більше ніж до закінчення терміну дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (а. с. 28-30).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.