Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 2-12341/10
провадження № 61-4006св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради,
третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - Дніпровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко Ольги Анатоліївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі судді Ткаченко І. Ю. та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2010 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з нього на користь Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн в рахунок викупу нежитлового приміщення за вказаною адресою.
Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК» (далі - ТОВ «ТК») (замовник) та ОСОБА_1 (підрядник) було укладено договір підряду, за яким останній зобов`язався провести капітальний ремонт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти закінчені ремонтні роботи в строк і в порядку, визначені цим договором та оплатити їх.
ОСОБА_1 вказував, що виконав ремонтні роботи на загальну суму 134 772 грн.
Підписанням акта приймання виконаних робіт замовник підтвердив, що претензій до якості виконаних робіт він не має.
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ТК» з листом-претензією, в якому просив здійснити оплату вартості виконаних робіт, однак розрахунку зроблено не було.
Оскільки, ОСОБА_1 здійснив поліпшення об`єкта оренди, вартість якої перевищує 25 % залишкової вартості об`єкта, вважає, що за ним необхідно визнати право власності на спірне нежитлове приміщення та стягнути з нього на користь виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн у рахунок викупу зазначеного приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 28 жовтня 2010 року позов задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення
№ 2 - магазин з кафетерієм, загальною площею 103,9 кв. м, яке складається з: літера «А-2», «А1-2» (поз. 1-11 площею 73,6 кв. м), літера «А2-1» прибудова (поз. 13 площею 21,0 кв. м), літера «А3-1» прибудова (поз. 14 площею 5,0 кв. м), літера «А4-1» прибудова (поз. 12 площею 4,3 кв. м), розташоване на першому поверсі в житловому будинку літера «А-2» та ґанки літери «а2», «а3», на АДРЕСА_1 , без додаткових актів введення в експлуатацію.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн у рахунок викупу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач здійснив поліпшення об`єкта оренди, вартість якого перевищує 25 % залишкової вартості об`єкта.
Також суд зазначив про те, що з позивача слід стягнути на користь Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради грошові кошти у розмірі 98 184 грн, виходячи із розрахунку різниці між останньою експертною оцінкою та вартістю робіт з поліпшення зазначеного нежитлового приміщення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду Дніпровська міська рада у вересні 2019 року подала апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2019 року відмовив у прийнятті апеляційної скарги Дніпровської міської ради (особи, яка не брала участі у справі).
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення від 28 жовтня 2010 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не вирішував питання щодо прав, свобод, інтересів або обов`язків Дніпровської міської ради.
Верховний Суд постановою від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у прийнятті апеляційної скарги, оскільки лише в межах відкритого апеляційного провадження суд має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 жовтня 2020 року поновив Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі залишив без руху та встановив строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2020 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, яка не брала участі у справі, на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі закрив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Дніпровська міська рада на час звернення до суду з апеляційною скаргою не надала доказів на підтвердження свого права на нежитлове приміщення.
Верховний Суд постановою від 06 жовтня 2021 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року скасував, справу передав для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що звертаючись із апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровська міська рада посилалася на те, що спірне нерухоме майно, на яке вказаним рішенням визнано право власності за ОСОБА_1 , розташоване на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста.
Згідно з пунктом 2.2 типового договору оренди комунального майна від 30 листопада 2003 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) і ТОВ «ТК», передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.
Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року скасував.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, про визнання права власності відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у сумі 7 871 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав та інших осіб без їх залучення до справи.
Визнаючи за підрядником право власності на спірну нерухомість, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір підряду не може бути підставою для набуття права власності позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко О. А. у травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 та у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 2-2018/06, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 2-2761/09, від 03 лютого 2021 року у справі № 376/1680/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 2-1499/08, від 30 липня 2020 року у справі № 524/10259/15-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 10 червня 2020 року у справі № 742/1949/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, від 04 березня 2021 року у справі № 295/1425/14-ц, згідно з якими незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Апеляційний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою.
Дніпровська міська рада протягом тривалого часу не здійснила жодних дій з повернення майна у комунальну власність, хоча відповідно до своїх повноважень мала об`єктивну можливість знати про вибуття спірного майна із свого володіння.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Дніпровської міської ради у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено, а позивачем не спростовано, що власником спірного нерухомого майна є міська рада.
Виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада, яка не була залучена до участі у розгляді справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко О. А. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року і витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Справа № 2-12341/10 надійшла до Верховного Суду 30 червня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Верховний Суд ухвалою від 21 вересня 2022 року зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року поновив касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з пунктами 2.2 Типового договору оренди комунального майна від 30 листопада 2003 року та від 03 листопада 2005 року, укладених між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) і ТОВ «ТК», передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.