Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 750/8144/19
провадження № 61-1768св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка не брала участі у справі та звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення, - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін Сергій Миколайович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у складі суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 92,7 кв. м.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 92,7 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У червні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року у цій справі за нововиявленими обставинами.
Заява ОСОБА_3 обґрунтовувалась тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2019 року у справі № 750/2049/19 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, її позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на її користь борг за розпискою в сумі 9 000 дол. США.
01 липня 2019 року Деснянський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду від 22 березня 2019 року. Деснянським відділом державної виконавчої служби м. Чернігова винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 . В рахунок погашення заборгованості було описано нерухоме майно, яке належить боржникові ОСОБА_2 , а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
10 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М., зареєстрований в реєстрі за № 389.
02 липня 2019 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстровано розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №243.
Деснянський районний суд м. Чернігова заочним рішенням від 09 жовтня 2019 року задовольнив позов ОСОБА_1 у цій справі. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Заявник вказувала, що Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 24 грудня 2021 року у справі № 750/10685/21 за її позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбного договору позовні вимоги задовольнив та визнав недійсним шлюбний договір, укладений 10 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М., зареєстрований в реєстрі за № 389.
На думку заявника, вказані обставини були підставою для перегляду за нововиявленими обставинами заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року у справі, що переглядається.
З урахуванням наведеного, заявник просила скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 14 вересня 2022 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року задовольнив.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини, на які посилається заявник ОСОБА_3 є нововиявленими та істотними, адже підставою для ухвалення заочного рішення від 09 жовтня 2019 року у цій справі про визнання права власності за ОСОБА_1 на 4/5 частин спірної квартири став шлюбний договір, укладений 10 травня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2021 року визнано недійсним.
Не погодившись з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабинець С. П., оскаржив його в апеляційному порядку.
ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бабинцем С. П.
Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв адвокат Водолагін С. М., задовольнив частково.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бабинцем С. П., на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року закрив.
У грудні 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в розмірі 4 000 грн.
Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, не зазначила, які дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям апеляційного провадження, а тому заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій 01 лютого 2023 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.
Водночас, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22), де, з-поміж іншого, зроблено висновок, що надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін.
Касаційна скарга мотивована тим, що 02 грудня 2022 року ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якого додала копію договору від 01 грудня 2022 року № 14 про надання адвокатом правничої професійної допомоги та оригінал квитанції до касового ордеру. У вказаному запереченні ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 4 000 грн понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд своєю ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи з Деснянського районного суду м. Чернігова.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд своєю ухвалою від 22 березня 2023 року призначив справу до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 жовтня 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
02 липня 2019 року за спільною згодою Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстровано розірвання шлюбу, актовий запис № 243.
Судом також встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі 25 квітня 2008 року за особисті кошти позивача була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . За спільні кошти подружжя у цій квартирі були проведені ремонтні роботи. Квартира має загальну площу 92,7 кв. м і розташована на п`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку.
Під час укладання договору купівлі-продажу позивач не заперечував проти того, що покупцем буде зазначена відповідач. На підтвердження своїх намірів та згоди, під час укладання договорів ним була надана письмова згода.
10 травня 2019 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М. був посвідчений шлюбний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є встановлення правового режиму майна між ними на період перебування в шлюбі та на випадок розлучення, який поширюється на майно, яке одна із сторін або сторони набули під час шлюбу, або набудуть у майбутньому.
Згідно з пунктом 2.3 шлюбного договору, сторони домовилися, що в разі розірвання шлюбу поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя буде здійснено наступним чином: чоловіку буде належати 80% (вісімдесят відсотків) нерухомого майна, а дружині буде належати 20% (двадцять відсотків) нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.