ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2023 року
м. Київ
cправа №904/1725/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Кролевець О.А., Студенця В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Назаренко Н. Г.
від 05.09.2022
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дарміна М. О., Антоніка С. Г., Іванова О. Г.
від 23.12.2022
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та порожніх вагонів у розмірі 31 281,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за прострочення доставки вантажу та порожніх вагонів у розмірі 31 281, 86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з лютого по квітень 2022 року мало місце порушення відповідачем статті 41 Статуту щодо прострочення строків доставки вантажу та порожніх вагонів, за що передбачене нарахування штрафу згідно зі статтею 116 Статуту залізниць України.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
У період з лютого 2022 по квітень 2022 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було здійснено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на своїх вісях, не поіменованих в алфавіті зі станцій: Самарівка, Нікополь, Черкаси, Жмеринка, Крюков-на-Дніпрі, Знам`янка, Жовті Води ІІ, Сула, П`ятихатки, Ізмаїл, Чорноморська, Індустріальна, Ароматна, Кам`янське, Білозір`я, Гнивань, Грекувата, Кривий Ріг-Головний, Правда, Гродівка, Нижньодніпровсь-Вузол, Росія до станції призначення Горяїново, Старовірівка Придніпровської залізниці, одержувач Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод".
Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 47813365, 45226040, 45226016, 45226495, 45226024, 45226503, 41547597, 41547530, 41547514, 34382366, 41547506, 41547464, 41547498, 41547522, 41547589, 41547480, 41671405, 43224831, 42152298, 45003233, 43261999, 45943545, 45943552, 45943594, 45867553, 42504118, 42504126, 42499574, 43401124, 43271865, 43401132, 43401140, 43401157, 43262062, 43262021, 43261932, 43262435, 43401181, 43401173, 46059176, 46059168, 46151973, 42609107, 34651786, 43271873, 46215042, 46203311, 46451415, 46445896, 46541660, 46685178, 46613774, 46613790, 46739124, 46739280, 53502720, 53502738, 46203212, 53552469, 53550612, а саме вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
У зв`язку з цим позивач на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 31 281,86 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 у справі №904/1725/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних вагонів та вантажу у розмірі 29 019,59 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 301,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що календарними штемпелями на накладних №№ 47813365, 45226040, 45226016, 45226495, 45226024, 45226503, 41547597, 41547530, 41547514, 34382366, 41547506, 41547464, 41547498, 41547522, 41547589, 41547480, 41671405, 43224831, 42152298, 45003233, 43261999, 45943545, 45943552, 45943594, 45867553, 42504118, 42504126, 42499574, 43401124, 43271865, 43401132, 43401140, 43401157, 43262062, 43262021, 43261932, 43262435, 43401181, 43401173, 46059176, 46059168, 46151973, 42609107, 34651786, 43271873, 46215042, 46203311, 46451415, 46445896, 46541660, 46685178, 46613774, 46613790, 46739124, 46739280, 53502720, 53502738, 46203212, 53552469, 53550612 підтверджується, що вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
За результатами здійсненої місцевим господарським судом перевірки наданого позивачем розрахунку та контррозрахунку відповідача за залізничними накладними № 34382366 від 08.02.2022, № 45003233 від 01.02.2022, № 45226040 від 08.02.2022, №43224831 від 18.02.2022, № 43401124, №43401132, №43401140, №43401157, №43401173, №43401181 від 16.03.2022, № 42609107 від 21.03.2022, № 42152298 від 19.02.2022 , місцевий господарський суд погодився із запереченнями відповідача щодо помилкового нарахування штрафу у сумі 2 262,27 грн. та прийняв до уваги його контррозрахунок.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафу до 1 гривні місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні істотні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 у справі №904/1725/22 залишено без змін.
Оскільки сторонами не оспорювалась правильність висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру штрафу у сумі 29 019,59 грн., апеляційний суд не перевіряв правильність висновків в частині прийняття до уваги контррозрахунку відповідача і остаточного визначення штрафу в вищенаведеному розмірі.
Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, апеляційний суд зазначив, що відповідач не надавав належних і допустимих доказів на підтвердження доводів щодо наявності обставин, які б дозволили суду першої інстанції задовольнити клопотання щодо зменшення розміру заявленого штрафу.
Також апеляційний господарський суд дійшов висновку, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність; відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором; не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини в частині того, що відповідач не надав суду доказів звернення до позивача про настання форс-мажорних обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2022 у справі №904/1725/22, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга подана на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статей 3, 551 Цивільного кодексу України, в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Також скаржник зазначає, що на даний час існує неоднакове застосування судами положень статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України з урахуванням введення воєнного стану в Україні.
У скарзі зазначено, що судами при винесенні оскаржуваних рішень, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність у справі доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в його господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача, а також враховуючи стратегічне значення Акціонерного товариства «Українська залізниця», як важливого підприємства залізничного транспорту, яке здійснює в першу чергу на даний час перевезення військових, медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, безпідставно не зменшено штраф, заявлений позивачем до стягнення.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 «Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України» зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №865/5086.
На думку скаржника, відповідно до накладних №43261999, 45943?45, 45943552, 45943594, 45867553, 42504118, 42504126, 42499574, 43401124, 43271865, 43401132, 43401140, 43401157, 43622062, 43262021, 43261932, 43262435, 43401181, 43401173, 46059176, 46059168, 46151973, 42609107, 34651786, 43271873, 46215042, 46203311, 46451415, 46445896, 46541660, 46685178, 46613774, 46613790, 46739124, 46739280, 53502720, 53502738, 46203212, 53552469, 53550612 затримка доставки вантажу відбулася в період дії в Україні воєнного стану, а тому враховуючи зупинення на період дії в Україні воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» звільняється від відповідальності щодо порушення термінів доставки вантажу.
Також скаржник вказав, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час розглядається низка судових справ за позовами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу з заявленим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції
Доводи скаржника про звільнення від відповідальності за порушення термінів доставки вантажу в період дії в Україні воєнного стану з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 Верховним Судом відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.
Підпунктом 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено терміни, у які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 «Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2022 за №927/38263, зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 865/5086.
Згідно з пунктом 4 Наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічні положення містяться у статті 5 Цивільного кодексу України.
Конституційним Судом України неодноразово було розтлумачено зміст положень статті 58 Конституції України, зокрема, висновками викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012. Так, Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначалось, що Конституція України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Водночас, Конституційним Судом України визначено, що вказані положення статті про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.