1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/5174/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Білоуса В. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ПАТ "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої І. В. - Погодін В. О.,

арбітражний керуючий Кізленко В. А. присутній в судовому засіданні особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої І. В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючий), Полякова Б. М., Грека Б. М.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Місто Банк")

у складі судді Паська М. В.

у справі № 910/5174/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Торг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехінвестгаз"

про банкрутство

На розгляд Суду постало питання підтвердження грошових вимог кредитора до боржника, які мотивовані наявністю кредитної заборгованості, що забезпечена заставою майна боржника.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 11.05.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/5174/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехінвестгаз" (ТОВ "Укртехінвестгаз"), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича.

2. 11.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (ПАТ "Місто Банк") надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 38 169 603,28 грн.

3. До заяви додано розрахунок заборгованості, копії кредитного договору та договорів іпотеки, застави, виписку з особового рахунку позичальника за кредитним договором ТОВ "Укртехінвестгаз" за період з 30.03.2011 по 14.05.2021, копії меморіальних ордерів.

4. 18.11.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/5174/21, зобов`язано ПАТ "Місто Банк" надати суду для огляду оригінали меморіальних ордерів, копії яких долучено до заперечень на пояснення розпорядника майна.

5. 01.12.2021 до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Місто Банк" надійшла заява, у відповідності до якої останнє просило суд долучити до матеріалів справи дублікати меморіальних договорів на паперових носіях, оскільки оригінали витребуваних судом меморіальних ордерів було знищено, у зв`язку з закінченням встановленого законом терміну зберігання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

6. 26.07.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/5174/21 зокрема, відмовлено ПАТ "Місто Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 38 169 603,28 грн.

7. 30.11.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/5174/21 апеляційну скаргу ПАТ "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 залишено без змін.

8. Суди вказали, що всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України надані АТ "Місто Банк" паперові копії електронних доказів (виписки з особового рахунку) не засвідчені належним чином. Зокрема, відсутня відмітка про засвідчення "Згідно з оригіналом".

9. Щодо копій меморіальних ордерів, суди зазначили, що такі не були засвідчені належним чином, а відносно поданих Банком дублікатів меморіальних ордерів, суди вказали, що враховуючи положення Постанови Правління Національного банку України № 601 від 08.12.2004 "Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання", а також твердження кредитора про наявність непогашеного зобов`язання у основного боржника, строк зберігання оригіналів меморіальних ордерів, які були витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 не міг сплинути, оскільки, як стверджує Банк, кредит не погашався. При цьому, ПАТ "Місто Банк" не надано суду жодних документів, які б підтверджували факт знищення оригіналів меморіальних ордерів.

10. Таким чином, за висновком судів, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують факт видачі кредитних коштів за кредитним договором № 16/Ю від 30.03.2011, укладеним між АТ "Місто Банк" та ТОВ "Укртехінвестгаз".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. 26.12.2022 ПАТ "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/5174/21 в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Місто Банк" до ТОВ "Укртехінвестгаз" на суму 38 169 603,28 грн; ухвалити нове рішення, яким визнати ПАТ "Місто Банк" забезпеченим кредитором з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 38 169 603,28 грн.

12. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПАТ "Місто Банк" стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 04.07.218 № 75, ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), які викладені в постановах Верховного Суду, а саме: постанови Верховного Суду 18.06.2019 у справі № 910/13786/16, від 11.11.2020 року у справі № 205/4176/18, від 16.10.2019 у справі № 161/2565/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, 07.06.2022 у справі № 910/12002/21.

13. Скаржник зазначає, що в якості доказів видачі кредитором кредитних коштів боржнику та порушення виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором АТ "Місто Банк" надало суду виписки банку по рахунках боржника, які є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

14. Скаржник також наголошує, що на забезпечення належного виконання зобов`язання по Кредитному договору №16/Ю між Банком та позичальником було укладено ряд договорів застави/іпотеки. Однак, відмовляючи АТ "Місто Банк" в задоволенні заяви з вимогами до боржника - ТОВ "Укртехінвестгаз" як арбітражний керуючий/розпорядник майна боржника так і суд грубо порушили вимоги частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до положень якої розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (правовий висновок щодо застосування даної норми прийнятий Верховним Судом в постанові від 07.06.2022 у справі № 910/12002/21).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. 09.03.2032 до Верховного Суду від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кізленка В. А. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Розпорядник майна вважає, що у справах № 161/2565/18, № 554/4300/16-ц та № 910/12002/21, на які посилається скаржник, не робились висновки щодо застосування норм права та не надавалися оцінки можливості стягувати заборгованість за кредитним договором за відсутності оригіналів меморіальних ордерів та наявності копій виписок, які не засвідченні в порядку, встановленому законодавством, а у справі № 910/13786/16 вимоги кредитора не забезпечувалися заставою/іпотекою майна а тому висновки Верховного Суду зроблені у відносинах, які не можна вважати подібними до відносин у справі № 910/5174/21.

17. Розпорядник майна стверджує, що за відсутності оригіналів первинних документів, на підставі яких мали б бути сформовані відповідні банківські виписки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують факт видачі кредитних коштів за кредитним договором № 16/Ю від 30.03.2011, укладеним між ПАТ "Місто Банк" та ТОВ "Укртехінвестгаз".

18. Розпорядник майна посилається на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 733/608/16-ц, де зазначено, що виписка по рахунку не є первинним документом та постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №925/2301/14, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, в яких визнано недопустимими письмові доказі, які не засвідчені належним чином.

19. У додаткових поясненнях, що надійшли до Верховного Суду 23.03.2023 арбітражний керуючий просить врахувати висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, в якій, як стверджує арбітражний керуючий, судом не було прийнято як належний доказ виписки по рахункам боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду про відмову у визнанні кредитором до боржника ПАТ "Місто Банк".

22. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при розгляді грошових вимог кредитора, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

23. Згідно із частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

24. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства ).

25. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

26. За частиною третьою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

27. Колегія суддів Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

28. Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

29. У цій справі, на підтвердження грошових вимог до боржника ПАТ "Місто Банк" було надано суду копії кредитного договору, договорів іпотеки та застави, розрахунок заборгованості, копії виписок з особового рахунку боржника, копії меморіальних ордерів та, в подальшому, дублікати меморіальних ордерів.

30. Висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у визнанні кредитором до боржника ПАТ "Місто Банк" ґрунтуються на тому, що надані банком документи, а саме - копії виписок та меморіальні ордери не засвідчені належним чином, зокрема, відсутня відмітка про засвідчення "Згідно з оригіналом". Надані на виконання ухвали суду першої інстанції від 18.11.2021 дублікати меморіальних ордерів також не прийняті до уваги судами, оскільки, за висновком судів, строк зберігання оригіналів не міг сплинути через те, що кредит не погашений, а також банком не надано доказів знищення оригіналів меморіальних ордерів.

31. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

32. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

33. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

34. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

35. Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

36. Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.


................
Перейти до повного тексту