Постанова
Іменем України
21 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 569/3958/21
провадження № 61-11119св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабовського Віталія Анатолійовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Бучко Т. М., та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між нею та ОСОБА_4 (чоловіком ОСОБА_2 ) у період з 09 липня 2018 року по 25 липня 2018 року укладено договори позики. Оскільки кошти у встановлений договорами строк ОСОБА_4 не повернув, вона у квітні 2019 року звернулась до Третейського суду при Товарній біржі "Західноукраїнська" з позовом про стягнення боргу.
29 квітня 2019 року рішенням Третейського суду при Товарній біржі "Західноукраїнська" у справі № 08/1/19 з ОСОБА_4 на її користь стягнуто заборгованість за договорами позики у розмірі 152 400,00 грн, штраф в розмірі 30 480,00 грн, пеню у розмірі 117 682,20 грн, інфляційні втрати за прострочення повернення суми боргу у розмірі 8 382 грн, 365 % річних від простроченої суми в розмірі 294 205,50 грн та витрати зі сплати третейського збору в розмірі 6 031,50 грн.
Також у квітні 2019 року вона звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики.
Натомість, дружина позичальника - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2019 року відчужила квартиру АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Зазначала, що вказаний договір укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 у рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням перед нею.
З урахуванням зазначеного та заяви про зміну предмета позову від 14 травня 2021 року, ОСОБА_1 просила визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу квартири, укладений 08 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 08 травня 2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Матвійчук О. С., зареєстрований в реєстрі за № 894; припинити право власності за ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 33,4 кв. м, номер запису про право власності 31459505, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 467693364 від 08 травня 2019 року 11:52:49, приватного нотаріуса Матвійчук О. С. Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1637083356101.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що станом на час відчуження були відсутні обмеження щодо розпорядження квартирою, яка є предметом оспорюваного договору, а також не існувало рішень суду про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договорами позики, а позивач не довела належними та допустимими доказами факт обізнаності відповідачів про існування боргу третьої особи - ОСОБА_4 перед ОСОБА_1, та, відповідно, існування протиправного умислу в діях сторін спірного правочину при його укладенні, а тому дійшов висновку про те, що оспорюваний правочин не має ознак фраудаторного договору, тобто такого, що вчинений боржником на шкоду кредитору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовський В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є фіктивним та таким, що порушує законні права ОСОБА_1, оскільки його вчинено лише з метою приховання належного боржнику на спільній сумісній власності нерухомого майна від звернення стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договорами позики.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що внутрішня воля ОСОБА_2 щодо укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 була направлена на уникнення звернення стягнення на належне на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 нерухоме майно. При цьому таке відчуження не могло відбутися без згоди ОСОБА_4, який надавав письмову заяву на укладення оспорюваного правочину, будучи його співвласником на праві спільної сумісної власності як чоловік ОСОБА_2 .
При укладенні оспорюваного правочину воля сторін договору не відповідала зовнішньому її прояву, сторони договору не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених договорами купівлі-продажу.
Посилаючись на те, що позивач не довела факт того, що ОСОБА_2 знала про існування боргу ОСОБА_4, суди не врахували, що договір укладено після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стало відомо про подання ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову у справі № 569/7165/19, в якій містилося прохання накласти арешт на спірну квартиру (18 квітня 2019 року), та прийняття Третейським судом при Товарній біржі "Західноукраїнська" рішення від 25 квітня 2019 року про стягнення з чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 коштів за договорами позики.
Отже, ОСОБА_2, усвідомивши наявність рішення третейського суду про стягнення з її чоловіка заборгованості та можливість отримання негативного для себе рішення суду, що могло призвести до звернення стягнення на спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, створила перешкоди для виконання майбутнього рішення суду шляхом укладання оспорюваного договору.
За таких обставин ОСОБА_2 знала про існування заборгованості ОСОБА_4 за договорами позики, та, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, сторони договору мали протиправний умисел на ухилення від сплати боргу ОСОБА_4 .
При цьому ОСОБА_2 не мала на меті отримання прибутку внаслідок продажу квартири, оскільки ціна продажу квартири є значно нижчою за ціну її придбання.
Так, квартиру придбано 05 вересня 2018 року за ціною 382 000, 00, а продано 08 травня 2019 року за ціною 146 500,00 грн.
Крім того, після укладення оспорюваного правочину, ОСОБА_2 продовжила проживати у спірній квартирі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 521/11991/19 (провадження № 61-1658св21), від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), від 12 жовтня 2020 року у справі № 521/8260/17 (провадження № 61-21793св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2022 року справу передано судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротун В. М., Червинська М. Є.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабовського В. А. залишено без руху
та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 06 вересня 2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
09 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 155 110,00 грн з терміном повернення до 13 вересня 2018 року.
13 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 14 995,00 грн з терміном повернення до 16 вересня 2018 року.
16 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 2 450,00 грн з терміном повернення до 17 вересня 2018 року.
18 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 149 950,00 грн з терміном повернення до 20 вересня 2018 року.
20 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 149 950,00 грн з терміном повернення до 24 вересня 2018 року.
25 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав у позику 130,00 грн з терміном повернення до 26 вересня 2018 року.
Всього за вказаними договорами відповідно до розписок від 09, 10, 11, 12, 13, 14, 16, 21, 23, 24, 25 липня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 отримала 455 140,00 грн. 25 липня 2018 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 25 липня 2018 року укладено договір поруки між ОСОБА_1 як кредитором, ОСОБА_6 як поручителем і ОСОБА_4, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_5, як позичальником, за умовами якого поручитель ОСОБА_6 взяла на себе зобов`язання щодо виконання умов цього договору.
05 вересня 2018 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 16 липня 2018 року та за договором позики від 18 липня 2018 року.
Рішенням Третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 25 квітня 2019 року у справі № 08/1/19 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 152 400,00 грн, штраф у розмірі 30 480,00 грн, пеню у розмірі 11 7682,20 грн, інфляційні втрати за прострочення повернення суми боргу у розмірі 8 382,00 грн, 365 % річних від простроченої суми в розмірі 294 205,50 грн та витрати зі сплати третейського збору в розмірі 6 031,50 грн.
08 травня 2019 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3
14 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Ухвалою від 18 червня 2019 року у справі № 4815/8/19 Рівненський апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 25 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики.
04 липня 2019 року Рівненський апеляційний суд видав ОСОБА_1 виконавчі листи від 18 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договорами позики, які позивач пред`явила до виконання 05 липня 2019 року.
26 липня 2019 року старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Федорчук А. О. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості; виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 третейського збору у розмірі 6 031,50 грн та виконавче провадження № 59655210 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 384,20 грн.
29 липня 2019 року постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального правління юстиції у Волинській області Федорчук А. О. накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_4, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
02 серпня 2019 року постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Федорчук А.О. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Також 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики від 09 липня 2018 року, договором позики від 13 липня 2018 року, договором позики від 20 липня 2018 року та договором позики від 25 липня 2018 року.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року у справі № 569/7165/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Рівненського міського суду Рівненської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в межах суми позову 1 863 884,76 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2019 року у справі № 569/7165/19 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.
26 квітня 2019 року ОСОБА_1 повторно подала заяву про забезпечення позову у справі № 569/7165/19. Ухвалою від 21 травня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2019 року у справі № 569/7165/19 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
16 серпня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та відкрив провадження у справі № 569/7165/19.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2020 року у справі № 569/7165/19 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 09 липня 2018 року, 13 липня 2018 року, 20 липня 2018 року в розмірі 1 863 368,53 грн, з яких: основна заборгованість - 455 010,00 грн, штраф - 91 002,00 грн, пеня - 368 351,08 грн, інфляційні втрати - 28 127,75 грн, 365 % річних - 920 877,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 9 602,34 грн, по 4 801,17 грн з кожного.