Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 534/663/21
провадження № 61-11581св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенка С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (стягнення заборгованості).
Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2018 року він надав згоду на приєднання до публічного договору № APVО0000000000277774 про надання фінансового лізингу на умовах, визначених цим правочином, що розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Автокредит Плюс» www.planetavto.com.ua.
Згідно з пунктом 14.1.21 заяви про приєднання до спірного договору строк лізингу - 60 місяців з моменту підписання графіку лізингових платежів, що є додатком № 2 до спірного договору та яким врегульований графік оплати за спірним договором, що становить період з 16 липня 2018 року до 15 липня 2023 року та його складові, а саме: відшкодування вартості предмета лізингу, що становить 555 000 грн, відсотки за користування предметом лізингу, комісія лізингової компанії, платіж за страхування предмету лізингу.
Вказував, що 26 липня 2018 року після ухвалення ТОВ «Автокредит Плюс» позитивного рішення про надання фінансового лізингу згідно зі специфікації та акту приймання-передачі, що є додатком № 1 до спірного договору, він отримав бувший у використанні автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Технічний стан автомобіля не перевірявся, він був оглянутий лише ззовні.
Вказаний автомобіль належить ТОВ «Автокредит Плюс» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу та 26 липня 2018 року за заявою ТОВ «Автокредит Плюс» на нього було зареєстроване приватне обтяження з терміном дії до 26 липня 2023 року.
На виконання умов договору лізингу він сплатив на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 162 160 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
У квітні 2021 року в ході отримання правової допомоги щодо спірного договору він дізнався, що договір укладений з порушенням принципів добросовісності та справедливості, із застосуванням нечесної підприємницької практики з боку відповідача, а також спірний договір містить несправедливі для нього, як споживача, умови, його фактично було введено в оману щодо його правової природи, прав і обов`язків сторін та дійсних правових наслідків правочину.
Позивач вважав, що оскільки вказаний договір фінансового лізингу укладений у простій письмовій формі шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору та в супереч вимогам частини першої статті 220 ЦК України нотаріально не посвідчений, то такий договір є нікчемним. Отже, кожна із сторін договору має повернути іншій все отримане нею на підставі даного договору.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на його користь грошові кошти у розмірі 162 160 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Морозова В. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 162 160 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що вимоги закону щодо обов`язкової нотаріальної форми договору лізингу з фізичною особою не були дотримані, у зв`язку із чим спірний правочин вчинено з порушенням вимог статті 220, частини другої статті 799 ЦК України, а тому такий договір є нікчемним.
З огляду на зазначене, районний суд вважав необхідним застосування визначених законом наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 162 160 грн в рахунок повернення різниці між коштами, внесеними за договором фінансового лізингу від 16 липня 2018 року № APVО0000000000277774 та коштами, які призначались як плата за користування предметом лізингу у сумі 162 160 грн.
Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Автокредит Плюс» задоволено частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року змінено.
Зменшено суму стягнення грошових коштів з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 за недійсним договором лізингу від 16 листопада 2018 року № APVО0000000000277774 з 162 160 грн до 56 450,10 грн.
Доповнено резолютивну частину рішення суду першої інстанції вказівкою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Автокредит Плюс» в порядку реституції за недійсним договором лізингу від 16 листопада 2018 року № APVО0000000000277774 автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами шляхом приєднання позивача до публічного договору № APVО0000000000277774, нотаріально не посвідчений та відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 220 ЦК України є нікчемним в силу закону та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки позивач користувався лізинговим автомобілем та за умовами договору сторони погодили таке користування платним, внесені позивачем кошти в оплату за надання майна у користування поверненню йому не підлягають.
Оскільки правові наслідки недійсності правочину, встановлені статтею 216 ЦК України, зобов`язують кожну із сторін правочину повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність доповнення резолютивної частини рішення вказівкою щодо повернення відповідачеві автомобілю, одержаного позивачем за нікчемним договором фінансового лізингу, що залишилось поза увагою місцевого суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики) та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки він користувався автомобілем, то внесені ним кошти не підлягають поверненню.
Вважає, що за нікчемним договором фінансового лізингу відповідач зобов`язаний повернути йому всі сплачені ним на виконання умов договору платежі.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18) та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц (провадження № 61-34771св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 750/1163/20, від 09 березня 2021 року у справі № 468/176/18-ц (провадження № 61-8339св19), від 14 липня 2021 року у справі № 361/4153/17 (провадження № 61-8631св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, у тому числі й його; не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ТОВ «Автокредит Плюс» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.
Посилається на те, що позивач користувався автомобілем, а за умовами договору сторони погодили таке користування платним, відтак внесені позивачем кошти за користування майном поверненню не підлягають.
Крім того, ТОВ «Автокредит Плюс» подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване відсутністю у судів єдиної правової позиції щодо застосування частини другої статті 806 ЦК України, а саме чи відсилає вона до всіх параграфів глави 58 ЦК України, або виключно до параграфу 1 глави 58 ЦК України.
Зазначає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена необхідністю відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-648цс16, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Фактичні обставини, встановлені судами
16 липня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до публічного договору № APVО0000000000277774 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua.
За умовами укладеного договору лізингодавець - ТОВ «Автокредит Плюс» передає лізингоодержувачу - ОСОБА_2 у лізинг автомобіль згідно зі специфікації, викладеної в додатку № 1, а саме: автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, колір білий, кузов № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , на 60 місяців з моменту підписання додатку № 2 (графік лізингових платежів), який включає платіж по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу та комісію за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу у порядку та розмірах згідно додатку 2.
Після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 35 500 грн та щомісячно у період з 10 до 15 число кожного місяця сплачує лізингодавцеві лізингові платежі згідно графіку (а. с. 9).
Відповідно до платіжних доручень 12 липня 2018 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Автокредит Плюс» авансовий внесок за автомобіль за договором № APVО0000000000277774 в сумі 35 500 грн та за період з 15 серпня 2018 року до 16 травня 2019 року 126 660 грн щомісячних платежів, а всього 162 160 грн, отримавши предмет лізингу у платне володіння і користування (а. с. 13-17).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права