Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 753/7798/18
провадження № 61-12027св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дашевський Олександр Валерійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герман Олександра Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Севастьянов Сергій Вікторович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дашевський О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Б. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герман О. С., про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно, витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 лютого 2000 року, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації, йому та його матері - ОСОБА_7 , на праві власності у рівних долях належала квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира). На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 січня 2015 року, виданого Сьомою київської державною нотаріальною конторою, після смерті матері він успадкував належну їй 1/2 частину квартири, внаслідок чого став єдиним її власником.
30 січня 2015 року на АДРЕСА_2 невідомі йому та невстановлені досудовим розслідуванням особи викрали його, вилучили паспорт, застосувавши фізичний примус, змусили поставити підпис на трьох пустих аркушах паперу та незаконно позбавили волі до 20.00 год 08 липня 2015 року, після чого доставили за межі м. Києва. Після повернення додому потрапити до належної йому квартири він не зміг, оскільки вона вже перебувала у власності інших осіб, які в ній проживали.
На підставі його заяви Деснянським управлінням поліції головного управління національної поліції (далі - УП ГУ НП) у м. Києві порушено кримінальне провадження за № 12015100030008029 від 11 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 146 КК України. У матеріалах вказаного кримінального провадження міститься договір купівлі-продажу квартири, датований 14 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашевським О. В., згідно з якого ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., від імені ОСОБА_1 здійснив продаж квартири ОСОБА_3 . Також у матеріалах кримінального провадження міститься договір купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О. С., згідно з яким ОСОБА_3 продав уже належне йому нерухоме майно (спірну квартиру) ОСОБА_6 . Із інформаційної довідки речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру прав на нерухоме майно 24 грудня 2015 року спірна квартира була продана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С.
Вказував на те, що не підписував довіреність, посвідчену 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., зареєстровану у реєстрі № 617, не уповноважував ОСОБА_2 вчиняти дії від його імені щодо відчудження належної йому на праві власності квартири, а тому така довіреність є недійсною.
Оскільки довіреність, посвідчена 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., є недійсною, тому і договір купівлі-продажу квартири, укладений 14 травня 2015 року на підставі цієї довіреності також є недійсним, а належна йому на праві власності квартира підлягає витребуванню від її теперішніх власників: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь.
Також позивач вказав, що є одинокою особою та убачає, що певна особа (циганської національності) могла через майнову зацікавленість намовити злочинців по вжиттю заходів щодо відчудження належної йому квартири. За його клопотанням проведено судово-почеркознавчу експертизу, за висновком якої встановлено, що підпис, поставлений у графі «підпис» та рукописний запис в оскаржуваній довіреності від 25 лютого 2015 року виконаний не ним, а іншою особою. Просив суд врахувати, що внаслідок злочинних дій невстановлених осіб, його незаконно позбавлено єдиного житла, через вчинені проти нього протиправні дії він суттєво втратив здоров`я, потребує стороннього супроводу, оскільки має поганий зір.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсною довіреність від 25 лютого 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти в його інтересах правочини щодо квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 14 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашевським О. В.;
- скасувати державну реєстрацію зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 14 травня 2015 року;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру;
- витребувати у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 24 грудня 2015 року, за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_5 набули право власності на спірну квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність від 25 лютого 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти дії від його імені щодо квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір від 14 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 купівлі-продажу спірної квартири.
Витребувано у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 не підписував довіреність, на підставі якої належну йому квартиру було продано, тому перший правочин по відчуженню квартири є недійсним, а квартира підлягає витребуванню на користь позивача від добросовісного набувача.
При цьому, вимоги позовної заяви про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру та скасування з державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності суди вважали такими, що не підлягають задоволенню, оскільки за наслідком ухваленого судом рішення в частині задоволених вимог, позивач є власником нерухомого майна та за наслідком виконання цього рішення записи у реєстрі будуть скасовані державним реєстратором.
При цьому, позивач у травні 2018 року звернувся до суду із даним позовом у межах трирічного строку позовної давності, так як про порушене право він дізнався лише в липні 2015 року після звільнення від незаконного утримання в неволі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Севастьянов С. В., просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно надали оцінку доказам у справі, а також не врахували, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту та пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено в суді першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково застосував одночасно положення статей 215, 216 та 388 ЦК України. Суд хибно застосував наслідки недійсності правочину до визнання недійсною довіреності, яка за своєю природою не є правочином, оскільки порядок її видачі, оформлення та використання регулюються положеннями ЦК України щодо представництва. Крім того, суди не дослідили обставин посвідчення спірної довіреності у приватного нотаріуса, не вчинив заходів щодо перевірки достовірності записів в Реєстрі нотаріальних дій, не отримали пояснень від приватного нотаріуса та не допитали його під час вирішення спору.
Також вказує на те, що судами надана неправильна правова оцінка висновку судової почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2021 року № 28052/28053/21-32. Вважає, що її проведено з численними порушеннями, а хибність цього висновку підтверджується консультативним висновком, складеним 14 лютого 2022 року ТОВ «Київський експертно - дослідний центр» за результатами рецензування висновку експертів від 23 грудня 2021 року № 28052/28053/21-32.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дослідили та не надали належної оцінки фактам, які доводять правомірність правочину набуття ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно, що має значення для визначення критерію пропорційності втручання у права власності набувача майна, а позивач не надав жодного доказу неправомірності такого правочину. Вказає, що судами не враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15 у тому, що конструкція за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Вказує на те, що апеляційний суд проігнорував порушення прав неповнолітньої дитини, права та інтереси якої порушено фактичним позбавленням її прав на житло, яке є її єдиним місцем проживання.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., від 27 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.
10 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.,
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та його матері - ОСОБА_7 , на праві власності в рівних долях належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 2000 року, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 січня 2015 року, виданого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В. Ю., та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 28 січня 2015 року ОСОБА_8 після смерті матері - ОСОБА_7 , успадкував належну їй 1/2 частину квартири, внаслідок чого став єдиним її власником.
Відповідно до довіреності, посвідченої 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., зареєстрованої у реєстрі за № 617, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти від його імені дії щодо розпорядження (продати, обміняти, передати в іпотеку, в тому числі виступати майновим поручителем) належної йому на праві власності квартири та розпоряджатися усім майном ОСОБА_1 з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, представляти його інтереси та вести справи з фізичними та юридичними особами від імені довірителя.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 14 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дашевським О. В., ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності, посвідченої 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., від імені ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_3 , за яким в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності.
ОСОБА_3 04 серпня 2015 року продав квартиру ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О. С., право власності ОСОБА_6 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З огляду на інформаційну довідку речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру прав на нерухоме майно від 11 грудня 2018 року 24 грудня 2015 року квартиру, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С., було продано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частці квартири кожному.
На виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року експертами Київского науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведеної якої складено висновок експертів від 23 грудня 2021 року № 28052/28053/21-32, відповідно до якого:
«Підпис від імені ОСОБА_1 , який міститься у довіреності від 25 лютого 2015 року, складеній від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченій приватним нотаріусом Коноваловою Есталіною Анатоліївною, Київського міського нотаріального округу та зареєстрованій в реєстрі за № 617, у рядку «Підпис:______», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Рукописний запис: « ОСОБА_1 », який міститься у рядку «Підпис:______», у довіреності від 25 лютого 2015 року, складеній від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченій приватним нотаріусом Коноваловою Есталіною Анатоліївною, Київського міського нотаріального округу та зареєстрованій в реєстрі за № 617, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від14 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц; у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 521/8368/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 688/4167/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 522/21717/17-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 22 жовтня 2020 року у справі № 752/11904/17; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій не дослідили письмові докази, зокрема, які свідчать про суттєві, якісні зміни індивідуальних ознак спірної квартири, які вчинялися відповідачами; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, необґрунтовано відхилив клопотання про застосування позовної давності; пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимого доказу, а саме висновку почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Севастьянов Сергій Вікторович підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно, витребування майна ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.