ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1959/21-а
адміністративне провадження № К/9901/42215/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №120/1959/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, про визнання дій протиправними стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (у складі головуючого судді Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 (головуючий суддя - Капустинський М.М., суддів: Сапальова Т.В. Смілянець Е.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вінницької обласної прокуратури, в якій просив:
- визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури, яка відповідно до ст. 52 КАСУ з 11.09.2020 є правонаступником прокуратури Вінницької області, щодо неналежного розрахунку, а
саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону
України «Про прокуратуру» за період з 01.07.2015 по 29.12.2020.
- стягнути з Держави України в особі Вінницької обласної прокуратури на його користь матеріальну
шкоду у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положенням п. 26 розділу VI «Прикінцеві та
перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з
01.07.2015 по 29.12.2020 в сумі 946 422,83 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 643-к від 24.12.2020 позивача звільнено з посади прокурора Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 визнано
таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26
розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статі 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014
року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
На переконання позивача, різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який передбачений Законом України "Про прокуратуру", за період з липня 2015 року по грудень 2020 складає 946 422,83 грн, що зумовило звернення його до суду із даним позовом з огляду на протиправність дій відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 в задоволенні позову відмовлено.
4. Судом першої інстанції вказано на те, що Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020, тому право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного законом розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.
5. Суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що з 26.03.2020, дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України, нарахування та виплата заробітної плати має провадитися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VІІ (зі змінами), не зважаючи на положення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX).
6. Судом зазначено що відповідач не уповноважений самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплачувати йому заробітну плати у вищому розмірі.
7. Крім того, реалізація приписів ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" була неможливою без внесення відповідних змін до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак такі зміни з незалежних від відповідача причин не вносились.
8. Суд першої інстанції врахував, що з часу набрання чинності Законом № 1697-VII розміри посадових окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет Україна на відповідний рік, а видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону № 1697-VII не передбачались, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників органів прокуратури у розмірах інших, ніж це було передбачено вказаними нормативно-правовими актами.
9. Саме Закон України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX), а не Бюджетний кодекс України (норма якого була визнана неконституційною) передбачав оплату праці працівників місцевих прокуратур відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 в спірний період після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 за № 6-р/2020. Водночас оплата праці прокурорів окружних прокуратур буде здійснюватися з дня початку їх роботи.
10. Отже, позивач звільнений 29.12.2020, тоді як окружні прокуратури розпочали свою роботу 15.03.2021. Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що позивач не набув права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII також після 26.03.2020.
11. Суд першої інстанції зазначає, що з огляду на викладене суд доходить висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати у спірний період з 01.07.2015 по 29.12.2020 відповідач діяв правомірно і підстав для визнання протиправними його дій (бездіяльності) немає.
12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду рішення першої інстанції скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з розміру посадового окладу визначеного ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язати Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 27.03.2020 року по 29.12.2020 року (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахуванням податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після втрати чинності окремими положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26.03.2020) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень Постанови №505, а не відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами).
14. За висновком суду апеляційної інстанції відмова Вінницької обласної прокуратури у проведенні перерахунку заробітної плати позивача за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 відповідно до статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами) є протиправною.
15. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26.03.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури.
16. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, у листопаді 2021 року Вінницькою обласною прокуратурою подано касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №120/1959/21-а.
17. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану судову постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду, який викладено постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а, а саме стосовно того, що органи прокуратури не наділені правом самостійно встановлювати посадові оклади для працівників чи здійснювати їх перерахунок, у розмірах інших, аніж ті, які були передбачені у кошторисах на відповідні роки.
19. Крім цього відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у правовідносинах про зобов`язання обласної прокуратури провести нарахування та виплату позивачу неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами).
20. Відповідач зазначає, що Законом №113-IX передбачено застереження, яким визначено, що до дня переведення прокурорів до обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата їх праці здійснюється відповідно до Постанови №505.
21. На думку скаржника, при наданні правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами, які виникли після Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі позивачу за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, судом попередньої інстанції не враховано, що позивач не займав посаду прокурора обласної або окружної прокуратури відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами).
22. Відповідач наголошує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що у Вінницької обласної прокуратури були відсутні будь-які невиконанні обов`язки фінансового характеру перед позивачем, що свідчить, на думку скаржника, про нерозуміння судами предмету спору у частині задоволення позовних вимог та ігнорування особливостей застосування законодавства про оплату праці прокурора на час здійснення заходів із реформування органів прокуратури.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
23. Касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 22 листопада 2021 року.
24. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 для розгляду справи №120/1959/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
25. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
26. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №120/1959/21-а.
27. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
28. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.02.1999 по 29.12.2020 працював в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи.
29. Відповідно до наказу Вінницької обласної прокуратури від 24.12.2021 за № 643-к позивача звільнено з посади прокурора Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.02.2021.
30. Позивач 22.02.2021 звернувся до Вінницької обласної прокуратури із запитом про надання інформації щодо виплаченої йому за час служби в органах прокуратури заробітної плати та копій окремих документів, пов`язаних з цим питанням.
31. Листом від 01.03.2021 за № 21-1736-н Вінницька обласна прокуратура надала позивачу інформацію щодо складу його заробітної плати за запитуваний період з 01.01.2015 по 29.12.2020, а також відомості, на підставі яких нормативно-правових актів здійснювалося нарахування надбавок та премій працівникам органів прокуратури Вінницької області за цей період. До листа відповідач додав копії розрахункових листів по виплаченій заробітній платі за 2015-2020 роки.
32. Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із діями Вінницької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати йому заробітної плати у період з 01.07.2015 по 29.12.2020 із застосуванням Постанови № 505, звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
35. Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо правомірності нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 01.07.2015 по 29.12.2020.
36. Разом з цим, з урахуванням вимог касаційної скарги Вінницької обласної прокуратури, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у цій справі в частині задоволення позовних вимог, а саме щодо правомірності дій нарахування та виплати заробітної плати позивачу у період з 27.03.2020 року по 29.12.2020.
37. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що предметом спору, є зокрема:
- визнання протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування позивачу заробітної плати з розміру посадового окладу визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов`язання обласної прокуратури нарахувати ОСОБА_2 заробітну плату за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 (день звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахуванням податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
38. Щодо доводів відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 640/3667/18 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а, колегія суддів зазначає наступне.
39. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, в тому числі питання, пов`язані із соціальним та матеріально-побутовим забезпеченням прокурора та інших працівників органів прокуратури, визначені Законом № 1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015.