ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2023 року
м. Київ
справа №380/8024/21
адміністративне провадження № К/9901/47027/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 (Гулик А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 (колегія у складі суддів Пліша М.А., Качмара В.Я., Большакової О.О.)
у справі № 380/8024/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області; відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 17.11.2018 пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення з іншими видами підвищення пенсії без обмеження максимальним розміром;
- зобов`язати відповідача надалі виплачувати йому пенсію в розмірі, встановленому після перерахунку у розмірі 70% грошового забезпечення з іншими видами підвищення пенсії, без обмеження максимальним розміром.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. 09.04.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії.
4. Листом від 07.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у здійсненні такого перерахунку позивачу відмовило. Відмову мотивовано тим, що до призначеної йому пенсії застосоване обмеження максимальним розміром, передбачене статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
5. З 17.11.2018 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ в розмірі 70% грошового забезпечення.
6. Всього призначено - 21955, 34 грн, з 17.11.2018 загальний розмір пенсії становив 14350 гривень.
7. Позивач вважає, що обмеженням розміру пенсії порушено його права.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. На думку позивача, відповідач протиправно застосував до призначеної з 17.11.2018 пенсії обмеження максимальним розміром, передбачене статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 визнав неконституційним встановлення обмеження максимального розміру пенсії. Повторне запровадження такого обмеження у тексті статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та подальше застосування його до пенсії є протиправним.
9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є чинною, а тому відповідач правомірно застосував передбачені нею обмеження до пенсії позивача.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром застосовані правомірно, відповідно до Закону №3668-VI.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. 16.12.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Матящук В.К. , подав касаційну скаргу, що 20.12.2021 надійшла до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права у питанні обмеження пенсії військовослужбовця максимальним розміром при її перерахунку, сформульованих у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 16.04.2020, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/19, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18. З 20.12.2016 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів. Справа має для позивача виняткове значення, оскільки фактично стосується порушення принципу недискримінації.
14. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також покликається на те, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву і дійшов таких висновків.
16. Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
17. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
18. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
19. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
20. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
21. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
22. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
23. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
24. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.