ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 815/2227/18
провадження № К/9901/2623/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді Бітов А.І., Ступакова І.Г.)
у справі № 815/2227/18
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівське-2009"
до Одеської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради
про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівське-2009" (далі - ОСББ "Пішонівське-2009") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування пункту 71 по Суворовському району Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року №5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", яким передбачена спеціальна відведена стоянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 1237,5 кв.м та кількістю місць для паркування - 90.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано положення пункту 71 по Суворовському району Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", яким передбачена спеціальна відведена стоянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 1237,5 кв. м та кількістю місць для паркування - 90.
3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року без змін.
5. 15 жовтня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в порядку статті 323 КАС України.
6. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 вказував, що між ним та КП "Одестранспарксервіс" укладено договір балансоутримання місць для паркування, який надає йому право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак вважає, що скасування рішення, яким до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів включено ділянку за вказаною адресою, площею 1237,5 кв.м. порушує його права, оскільки перешкоджає займатись господарською діяльністю.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 згідно з частиною 5 статті 323 КАС України.
8. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
9. Верховний Суд постановою від 11 серпня 2020 року ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - без змін.
11. Не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСББ "Пішонівське-2009" у задоволенні позовних вимог.
12. Від Одеської міської ради надійшли пояснення на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСББ «Пішонівське-2009» утворено 28 липня 2009 року та основним видом діяльності ОСББ згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10).
14. Позивач має на балансі житловий комплекс, розташований за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, отриманий від забудовника ЗАТ «Будівельно-монтажне управління №9 «Одесбуд» згідно з актом приймання-передачі від 31 липня 2009 року. Будівлю введено в експлуатацію 12 травня 2009 року.
15. Рішенням Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» було затверджено перелік земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, серед яких у додатку №2 за пунктом 71 по Суворовському району визначено, що за адресою: АДРЕСА_1 відведена стоянка площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування - 90.
16. Не погоджуючись з правомірністю пункту 71 по Суворовському району рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI, ОСББ "Пішонівське-2009" звернулося до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції у постанові від 02 липня 2019 року, керувався тим, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення, будівля за адресою: АДРЕСА_1, була фактично розміщена за вказаною адресою та введена в експлуатацію. А відтак, при затвердженні переліку спеціальних земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів Одеська міська рада мала враховувати те, що подальше розміщення на затверджених ділянках автостоянки порушуватиме встановлені санітарні та будівельні вимоги.
18. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність порушених прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, обґрунтовані не оформленням ОСББ «Пішонівське-2009» права власності та права користування на земельну ділянку, які позивач вважає прибудинковою територією, зазначивши, що визначення прибудинкової території чітко встановлене національним законодавством, а її мінімальні розміри з урахуванням санітарних норм та вимог безпеки конкретизуються Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173, яким затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, а також Наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, яким затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
19. Також, при вирішенні спору судом першої інстанції враховано, що ОСББ «Пішонівське-2009» 13 липня 2018 року зверталося до Виконавчого комітету Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якості прибудинкової території для обслуговування житлового будинку, за результатами розгляду якого будь-яких рішень не прийнято.
20. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку статті 323 КАС України за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зробив висновки про те, що Одеська міська рада приймала спірне рішення як суб`єкт владних повноважень та саме на реалізацію публічно-владних управлінських функцій, вирішуючи питання використання майна (земельних ділянок комунальної власності) територіальної громади, з покладанням певних повноважень на уповноважених осіб з організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, а тому доводи апелянта, що відповідач здійснював свої повноваження як власник землі без жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача є безпідставними.
21. Колегія суддів зазначила, що органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Спір у цій справі публічно-правовий, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються оскарження законності рішення, яке має ознаки правозастосовного ненормативного акту органу місцевого самоврядування, а отже належить до компетенції адміністративних судів. Оскаржене рішення ради не порушує приватні (майнові, матеріальні) права позивача, тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає. Тобто, в цій справі спору про право цивільне немає, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування.
22. Апеляційний адміністративний суд вважав, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення права ФОП ОСОБА_1 , не було порушено, а договір балансоутримання місць для паркування, який надає йому право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 в від 29 грудня 2017 року був прийнятий пізніше, а отже відсутнє будь-яке порушення прав апелянта з боку Одеської міської ради під час прийняття оскаржуваного рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ПОЯСНЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
23. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах:
- від 31 березня 2020 року у справі № 464/8478/15-а, а також висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №804/8507/15, від 10 квітня 2019 року у справі №350/793/16-а, при визначенні юрисдикції спору. На думку скаржника, при визначенні територій для організації паркування транспортних засобів міська рада здійснює свої повноваження як власник землі та є рівноправним суб`єктом земельних правовідносин;
- від 09 серпня 2018 року у справі № 914/2217/14, де зазначено, що належним та допустимим доказом існування прибудинкових земельних ділянок, їх площ та конфігурацій може бути лише і виключно відповідна містобудівна та землевпорядна документація, а наявності у скаржника чи будь - якого іншого суб`єкта прав на таку ділянку - відповідні відомості із державного реєстру прав на нерухоме майно. Будь-які інші документи не є належними та допустимими доказами у даному аспекті. Скаржник стверджує, що у цій справі суд першої та апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на твердження ОСББ «ПІШОНІВСЬКЕ-2009», викладене в позовній заяві: «За нашими власними підрахунками та замірами ділянка, на якій будується автостоянка знаходиться саме на прибудинковій території». Така позиція ОСББ «Пішонівське-2009» підтверджує намагання позивача захистити своє право користування, що підтверджує, що даний спір є приватно-правовим;
- від 12 червня 2018 року у справі № 908/1120/17, проаналізувавши яку скаржник вважає, що фотоматеріали без зазначення дати, часу, місця зйомки не можуть бути достовірним доказом у справі, а тому не враховуються судом, однак, судами у цій справі не враховано цього висновку Верховного Суду та прийнято фотоматеріали, в якості доказу у справі. Скаржник стверджує, що оскільки фотоматеріали, надані ОСББ «Пішонівське-2009», не містять необхідних реквізитів, то є очевидним, що вони не могли бути враховані судом;
- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17, де зазначено, що для передачі земельної ділянки в користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; за наслідками розгляду цього питання відповідний орган дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах. Скаржник вважає, що у ОСББ «Пішонівське-2009» на момент подання позову не було ані порушеного права, ані законного інтересу на оскарження відповідного рішення Одеської міської ради, оскільки майнові права на прибудинкову території не оформлення, а сам факт подачі клопотання ОСББ «ПІШОНІВСЬКЕ-2009» заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якості прибудинкової території для обслуговування житлового будинку не породжує жодних юридичних наслідків.
24. Також скаржник зазначає про те, що рішення Одеської міської ради «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпеченням паркування транспортних засобів на території міста Одеси» від 27 серпня 2014 року № 5286-V, зокрема, й пункт 71 Додатку 2, є повністю законним, прийнятим у відповідності до законодавства, у межах повноважень міської ради, а отже жодних підстав для його скасування немає.
25. ФОП ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції протиправно відхилив клопотання його представника про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
26. Одеська міська рада у поясненнях на касаційну скаргу при визначенні територій для організації паркування транспортних засобів міська рада здійснює повноваження власника землі та є рівноправним суб`єктом земельних правовідносин. При цьому, жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача міська рада не здійснювала.
Метою звернення ОСББ «Пішонівське-2009» до суду з позовною вимогою про скасування рішення міської ради є захист свого нібито порушеного приватно-речового права - права користування земельною ділянкою, яка, на переконання позивача, належить до прибудинкової території. Очевидно, що для вирішення спору необхідним є встановлення обставин належності спірної земельної ділянки до прибудинкової території, що передбачає дослідження відповідних правовстановлюючих документів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
28. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи визначено статтею 323 КАС України, яка передбачає таке.
Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
29. Право на апеляційне оскарження за приписами частини 2 статті 293 КАС України мають, зокрема, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
30. З аналізу вказаних норм вбачається, що якщо особа, яка не брала участь у справі, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то вона має право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відповідно до частини першої статті 293 КАС України, і така скарга буде вирішуватися в порядку передбаченому статтею 323 КАС України.
31. Крім того, з аналізу положень статті 323 КАС України слідує, що апеляційна скарга після закінчення апеляційного розгляду справи може бути подана особою, яка не приймала участі у справі, за двох умов:
- особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи;
- доводи апеляційної скарги не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
32. Метою статті 323 КАС є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.
33. У випадку, коли апеляційну скаргу в порядку статті 323 КАС України подає особа, яка не була учасником справи, додається ще одна умова щодо наявності дійсного порушеного права або законного інтересу у такої особи рішенням суду першої інстанції, яке вона оскаржує.
34. Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2020 року у цій справі вказав на те, що для вирішення справи по суті та, зокрема, питання наявності порушення чи відсутності порушення права ФОП ОСОБА_1 , суду необхідно встановити статус спірної земельної ділянки та учасників справи, характер відносин: публічно чи приватно-правові.
35. При цьому першочерговим є з`ясування наявності чи відсутності порушення права ФОП ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції у цій справі.
36. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.