У Х В А Л А
19 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 754/5683/22
Провадження № 14-28цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А.,
Желєзного І. В., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентина Василівна, про визнання договору про поділ спільного майна подружжя недійсним,
за касаційною скаргою адвоката Лелеки Ганни Олександрівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя від 09 серпня 2018 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 .
2. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, вартістю 1 500 000,00 грн.
До набрання чинності рішенням у цій справі заборонити будь-яким особам у будь-який час та спосіб вчиняти будь-які дії щодо зазначеної квартири.
3 . Заяву мотивував тим, що спільне сумісне майно подружжя, відповідно до пункту 1 договору про поділ спільного майна подружжя від 09 серпня 2018 року складається, зокрема, з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 825926080000, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м.
Вважає, що існує висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження спірної квартири на користь інших осіб, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
Зазначив, що ОСОБА_2 вже виставила спірну квартиру на продаж.
4. Ухвалою від 21 липня 2022 року Деснянський районний суд м. Києвау задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.
5. Місцевий суд виходив з того, щозаява про забезпечення позову не містить правових підстав, необхідних для застосування заходів забезпечення позову.
6. Постановою від 13 вересня 2022 року Київський апеляційний судапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
7. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву частково задовольнив.
8. Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, до набрання чинності рішенням суду. У задоволенні решти заяви відмовив.
9. Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на обґрунтування заяви про забезпечення позову щодо існування загрози продажу квартири АДРЕСА_1 , передумовою якої є зняття малолітніх дітей та відповідача з реєстрації у цій квартирі та проживання за іншою адресою, а також отримання з мережі Інтернет інформації про продаж спірної квартири.
Виходив з того, що місцевий суд не дав оцінки у судовому рішенні долученим до заяви доказам.
10. Вважав, що вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який час та спосіб вчинити будь-які дії щодо зазначеної квартири не підлягають задоволенню, оскільки зазначений вид забезпечення не випливає з предмета спору, до того ж охоплюється накладенням арешту на майно.
11. 26 жовтня 2022 року адвокат Лелека Г. О. в інтересах ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу та просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції у цій частині.
12. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця послалася на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
13. Вважає, що позивач не довів суду, що ОСОБА_2 вживає заходи щодо відчуження нерухомого майна.
На думку заявниці, твердження позивача про наміри продажу відповідачкою квартири є припущеннями.
Виходила з того, що друковані оголошення, які позивач надав суду, не є належними доказами, оскільки оголошення не стосуються спірної квартири.
Зазначила, що фото кухні квартири є невідомими для відповідачки, технічний паспорт з оголошення не відповідає технічному плану спірної квартири.
Дійшла висновку, що позивач вводить суд в оману, представляючи неправдиву інформацію, та зловживає своїми процесуальними правами шляхом безпідставного забезпечення позову.
14. Зауважила, що відсутність зв`язку між забороною відчуження квартири та, у випадку задоволення позову, рішенням суду, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову з предметом позовних вимог. Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19, від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18.
15. На думку заявниці, позивач звернувся з вимогою немайнового характеру, отже заходи забезпечення позову не співвідносяться з такою вимогою.
16. Зазначила, що позивач не довів суду, що титульним власником зазначеної квартири є відповідач.
17. У грудні 2022 року адвокат Чаплієва К. В. в інтересах ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
18. Зауважила, що існує загроза продажу зазначеної квартири, оскільки: малолітні діти та відповідач зняті з реєстрації в квартирі (без згоди позивача) та проживають в іншому місці; квартира виставлена на продаж, що підтверджується оголошенням з сайтів продажу нерухомого майна; згідно з відповідей відділів реєстрації Деснянської та Святошинської РДА письмову згоду батька на зняття з реєстрації та реєстрацію в новому місці малолітніх дітей було надано, проте не позивачем, його підпис було підроблено, про що ним подана відповідна заява в поліцію.
19. Звернула увагу на те, що нерівноцінний поділ спільного майна подружжя відбувся із врахуванням того, що в квартирі залишилися проживати малолітні діти і це майно залишатиметься надалі в користуванні відповідачки та спільних малолітніх дітей.
20. Ухвалою від 24 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі та витребував її із місцевого суду.
21. 13 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
22. Ухвалою від 31 січня 2023 року справу Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.
23. Ухвалою від 15 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України для відступу (конкретизації) від висновків, висловлених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2022 року у справі № 910/11069/21 та від 10 травня 2022 року у справі № 910/8298/21, де касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій і вважав за можливе у справах за позовними вимогами немайнового характеру, рішення суду у разі задоволення яких не підлягали б примусовому виконанню, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
24. Колегія суддів вважала, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі, в якій заявлено позовні вимоги немайнового характеру, а рішення суду у разі задоволення позову не підлягатиме примусовому виконанню, не буде співмірним із заявленими вимогами.
25. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила наступне.
26. Зазначила, що відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
27. Послалася на те, що згідно із частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
28. Виходила з того, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
29. Вважала, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
30. На думку колегії суддів, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
31. Дійшла висновку, що однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.