ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
22 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 154/3029/14-ц
Провадження № 14-43цс22
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року в складі судді Пікули Н. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Киці С. І., Шевчук Л. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Володимир-Волинська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки,
та касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Киці С. І., Шевчук Л. Я. у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у тій самій справі.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Обставини справи
Між сторонами виник спір щодо поділу в натурі майна, визнаного об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за рішенням суду.
ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції про задоволення позову, посилаючись на скасування рішення суду, яким спірне майно визнане об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції відмовлено. ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати й ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити в повному обсязі. Одночасно ОСОБА_1 оскаржила в касаційному порядку судові рішення про часткове задоволення її позову, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справу передано й прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду як в частині розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 , так і касаційної скарги ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду мала дати відповідь на питання про те, чи має касаційний суд повноваження розглядати заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, поданих до судів першої або апеляційної інстанції, та самостійно приймати рішення щодо задоволення таких заяв або про відмову у їх задоволенні.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишено без змін.
Справу у частині розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року - повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, у контексті пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України скасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у цій справі підставою для перегляду постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ОСОБА_2 зазначив пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України - скасування 21 серпня 2019 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області рішення цього ж суду від 27 травня 2013 року в цивільній справі № 0301/3026/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на квартиру.
22 лютого 2021 року (тобто після спливу більш ніж 1,5 року після скасування 21 серпня 2019 року рішення суду від 27 травня 2013 року), переглядаючи в апеляційному порядку рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року, Волинський апеляційний суд загалом залишив його без змін, змінивши лише резолютивну частину, визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який виділив відповідачу.
У мотивувальній частині постанови апеляційного суду від 22 лютого 2021 року міститься посилання на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2013 року, та висновки, вказані у резолютивній частині рішення місцевого суду, які вплинули на висновки суду апеляційної інстанції.
Однак рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2013 року скасовано 21 серпня 2019 року, тобто за більш ніж півтора року до ухвалення рішення апеляційного суду.
Тому скасування рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області, яке відбулося 21 серпня 2019 року, не може бути нововиявленою обставиною для перегляду постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, оскільки така обставина виникла до ухвалення зазначеної постанови.
Відповідно до хронології розгляду справи № 154/3029/14-ц факт скасування рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2013 року у справі № 0301/3026/2012 у силу частин третьої, четвертої статті 367 ЦПК України був підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку (повторний розгляд справи після скасування Верховним Судом рішення апеляційного суду від 24 липня 2017 року відбувся у період з 17 грудня 2020 року по 22 лютого 2021 року). Проте відповідач при повторному розгляді апеляційним судом справи таких доказів суду не надав і поважних причин такого неподання не встановлено».
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, оскільки обставини, на які посилався ОСОБА_2 у заяві про перегляд постанови апеляційного суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, були відомі заявнику та існували на момент розгляду справи апеляційним судом та ухвалення ним постанови від 22 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки, їх не можна вважати нововиявленими, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року саме з тієї підстави, що рішення від 21 серпня 2019 року Володимир-Волинського міського суду Волинської області існувало на момент розгляду справи апеляційним судом і про його ухвалення було відомо заявнику.
Пославшись на те, що у справах, які перебували на розгляді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (постанова від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, постанова від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16) не висловлювалася правова позиція щодо можливості вважати в силу вимог пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленою таку обставину (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду), що виникла до ухвалення рішення суду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, зроблених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/4818/16 від 22 грудня 2020 року та у справі № 910/1415/18 від 24 грудня 2020 року.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання, передане на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стосувалося лише провадження за нововиявленими обставинами, а касаційна скарга ОСОБА_1 стосується неправильного, на її думку, застосування судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, і не стосується провадження за нововиявленими обставинами.
Оскільки з приводу питань, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання відповідь надала, підстави, передбачені у статті 403 ЦПК України, для розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ні в ухвалі Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду про передачу справи, ні в касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено, тому ця касаційна скарга повертається на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до повноважень, передбачених у статтях 388, 389, 402 ЦПК України.
Зміст окремої думки
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справуна розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави існування різної судової практики Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду щодо тлумачення положення процесуального закону стосовно повноважень суду касаційної інстанції (суду апеляційної інстанції), реалізованих за наслідками перегляду судового рішення, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.
Передане на розгляд Великої Палати Верховного Суду правове питання не вирішено у постанові від 22 березня 2023 року, тому вважаємо за необхідне викласти окрему думку стосовно спірного питання.
Неоднаковість формулювання нововиявлених обставин у порівнюваних справах цивільної і господарської юрисдикції не свідчить про відмінність процесуальних правовідносин, тому Велика Палата Верховного Суду в межах розгляду цієї справи не була позбавлена процесуальної можливості сформулювати вищенаведену правову позицію щодо повноважень суду касаційної інстанції розглядати заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, поданих до судів першої або апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, в яких зазначено, що касаційний суд має повноваження розглядати заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвалених судами нижчих інстанцій судових рішень, подані до судів, як першої, так і апеляційної інстанцій.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд касаційної інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки вважає, що це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: