Окрема думка суддів К. М. Пількова, Л. І. Рогач, І. В. Ткача
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, провадження № 14-36цс21
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 14.12.2022 у цій справі за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивачка) до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину залишила без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 ; постанову Львівського апеляційного суду від 13.10.2020 в оскарженій частині залишила без змін.
2. Висловлюємо незгоду з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, та з рішенням по суті.
3. У цій справі оскаржена постанова суду апеляційної інстанції була прийнята за наслідками перегляду рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07.08.2009 за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, -Львівської міської ради (далі - Рада), поданої заявником у січні 2019 року.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Рада не брала участі у справі в суді першої інстанції та застосувавши положення частини першої статті 352, частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження підтверджені матеріалами справи, а щодо того, чи вирішував суд оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та/або обов`язки заявника апеляційної скарги з`ясувати на стадії відкриття апеляційного провадження неможливо.
4. Велика Палата Верховного Суду погодилася з підставністю поновлення Раді строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 07.08.2009, виходячи з того, що припис абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI (далі - Закон № 4176-VI) є незастосовним; він був відсутнім на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а Рада, яка діє як представниктериторіальної громади, що не була залученою до участі у справі, подала апеляційну скаргу після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15.12.2017. Тоді як відповідний преклюзивний однорічний строк поширюється за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд. Крім того, вказала що, відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду послалася на постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) від 06.02.2019 у справі № 361/161/13-ц (пункт 32 постанови Великої Палати).
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення від 07.08.2009 для територіальної громади міста Львова, від імені якої як представник інтересів власника земельної ділянки діє Рада, розпочався згідно з матеріалами справи з моменту отримання копії рішення 03.09.2018. А 02.10.2018 Рада подала таку скаргу. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив їй строк на апеляційне оскарження з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Львова (пункти 56, 58 постанови Великої Палати).
5. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, поряд з посиланням на необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 13/197-10, та уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 2-1678/05, колегія суддів КЦС ВС також вказала на наявність різного підходу до застосування судом касаційної інстанції підпункту 13 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ЦПК України та аналогічних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також річного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (поновлення строку на апеляційне оскарження); визначення редакції процесуального закону, який підлягає застосуванню при поданні після 15.12.2017 апеляційної скарги на судові рішення, ухвалені до 15.01.2012. Також зазначив, що висновки щодо застосування вказаних норм Велика Палата Верховного Суду не висловлювала.
6. Приймаючи цю справу до свого провадження, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування процесуальних норм, які визначають строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наслідки його пропуску.
7. У постанові в цій справі Велика Палата висновок щодо застосування підпункту 13 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ЦПК України (аналогічних положень ГПК України) не формувала, вказавши на незастосовність до поданої Радою апеляційної скарги абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України в редакції Закону № 4176-VI.
8. Вважаємо, що постанова суду касаційної інстанції в цій частині містить взаємовиключні висновки стосовно підстав незастосовності до спірних правовідносин вказаної норми, оскільки Велика Палата Верховного Суду вказує одночасно і на те, що зазначена норма не була чинною (була відсутня) на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а також і на те, що ця норма стосується випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду оскаржила сторона спору, від імені якої діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд.
9. Положення підпункту 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону №-2147-VІІІ), як і відповідне положення ГПК України визначають, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. Обмеження у вигляді встановлення однорічного присічного строку апеляційного оскарження для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурора були запроваджені у статтю 297 ЦПК України Законом № 4176-VI, який набрав чинності 15.01.2012 та діяв до 14.12.2017 (внесення змін Законом №-2147-VІІІ). Частиною третьою цієї статті було визначено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
11. Отже, звернення зазначеними суб`єктами з апеляційною скаргою на судове рішення, прийняте на час чинності статті 297 ЦПК України в редакції Закону № 4176-VI, поза межами вказаного строку незалежно від причин його пропуску мало наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження (або повернення апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 93 ГПК України в редакції Закону № 4176-VI).
12. У цій справі станом на час ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції строки апеляційного оскарження були регламентовані статтею 294 ЦПК України, яка як і стаття 297 ЦПК України у відповідній редакції (чинній станом на 07.08.2009) не встановлювала жодного обмеження, як то присічний строк на апеляційне оскарження, у тому числі і для органів місцевого самоврядування.
13. Отже, варто виходити з того, що станом на час виникнення у Ради права на апеляційне оскарження, тобто на день ухвалення рішення судом першої інстанції 07.08.2009, строк на звернення з апеляційною скаргою не був формально обмежений присічним строком та за наявності поважних причин його пропуску міг бути поновлений на підставі відповідного клопотання особи, яка звертається зі скаргою.
Щодо застосування спеціального присічного строку, встановленого для оскарження судових рішень прокурорами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування (К. М. Пільков, Л. І. Рогач, І. В. Ткач)
14. Не погоджуємося з висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України в редакції Закону № 4176-VI стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору, від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд (пункт 41 постанови Великої Палати).
15. Статтею 292 ЦПК України у вказаній редакції Закону № 4176-VI було передбачено, що оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають право також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.