ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 447/789/21
провадження № 51-1073км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисників (відеоконференція) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих (відеоконференція) ОСОБА_9 ,
потерпілих (відеоконференція) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140250000382, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаїв Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 ККУкраїни.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Миколаївський районний суд Львівської області вироком від 21 липня 2022 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 500 000 грн. моральної шкоди кожному. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком неповнолітній ОСОБА_6 28 листопада 2020 року, приблизно о 22.20 год., керуючи автомобілем "Ford Escort", реєстраційний номер НОМЕР_1 , без реєстраційних документів та посвідчення водія, яке не отримував, рухаючись по дорозі Миколаїв-Городок у напрямку до м. Городок, при проїзді ділянки в с. Ричагів Миколаївського району (на даний час Стрийського району) Львівської області, поблизу шиномонтажу, що по вул. Л. Українки, 2А, грубо порушив вимоги Р.1 п. п.1.5, 1.10; Р. 2 п. п. 2.1.а), б), ґ), 2.3.6) Р.10 п. п. 10.1; Р. 12 п. п. 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виявлення небезпеки для руху не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування аж до повної його зупинки, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив дорогу зліва направо по напрямку руху автомобіля, та зник з місця події. Внаслідок цього неповнолітній ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2022 року апеляційні скарги захисників задовольнив частково, вирок щодо ОСОБА_6 змінив, постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі положень ст. 75 КК України апеляційний суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав обов`язки, визначені ст. 76 КК України. Заставу у розмірі 45 400 грн апеляційний суд вирішив повернути ОСОБА_13 . В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд, змінюючи вирок і звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, дав поверхневу оцінку конкретним обставинами справи.
Зокрема, на думку представника потерпілих, апеляційний суд безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки засуджений під час досудового розслідування своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав, в суді першої інстанції від надання показань відмовився і просив його виправдати. Й надалі у апеляційних скаргах сторона захисту просила виправдати ОСОБА_6 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначене, на думку представника потерпілих, свідчить про відсутність критичної оцінки та осуду своїх протиправних дій з боку засудженого. Про те, що ОСОБА_6 розкаюється та шкодує, останній зазначив лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2022 року.
Крім цього, адвокат ОСОБА_9 вказує, що апеляційним судом достатньою мірою не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та тяжкі наслідки у виді смерті людини. З огляду на викладене вважає застосування положень ст. 75 КК України щодо ОСОБА_6 неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор у касаційній скарзі також просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що судом апеляційної інстанції при звільненні ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та наслідки у виді смерті людини. Також прокурор ставить під сумнів щирість каяття ОСОБА_6 , яке обвинувачений виявив лише в суді апеляційної інстанції.
Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про безпідставне застосування до засудженого положень ст. 75 КК України щодо звільнення його від відбування покарання.
Крім цього, прокурор вказує, що апеляційний суд, звільнивши неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, визначив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, чим допустив порушення вимог ст. 104 КК України щодо максимальної можливої тривалості іспитового строку для неповнолітніх.