ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/2410/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.) та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.06.2022 (суддя Заєць Д.Г.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Чорнобаївський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі №911/2410/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп",
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи.
1.1.Господарський суд Київської області рішенням від 03.09.2013 у справі №911/2410/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") задовольнив повністю; солідарно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 3462,28 грн - заборгованості, 1147,00 грн - витрат на послуги адвоката та 1720,50 грн - судового збору; стягнув з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 300000,00 грн - заборгованості.
1.2.На виконання зазначеного рішення від 03.09.2013 у справі №911/2410/13 Господарський суд Київської області 23.09.2013 видав відповідні накази.
1.3.ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою від 07.05.2022 на бездіяльність Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчих провадженнях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.09.2013 року у справі №911/2410/13.
1.4.За результатами розгляду скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" Господарський суд Київської області 31.05.2022 постановив ухвалу про часткове задоволення скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 07.05.2022; визнав за період з 27.10.2020 по 23.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.09.2013 у справі №911/2410/13, яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій з врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні решти вимог скарги відмовив.
1.5.ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про покладення на Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7900,00 грн.
1.6.Господарський суд Київської області додатковою ухвалою від 28.06.2022 у справі №911/2410/13, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2410/13 задовольнив частково. Стягнув з Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 2800,00 грн витрат на правничу допомогу.
1.7.Суди дійшли висновку, що заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" №07-1/06 від 07.06.2022 про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 2800,00 грн (7900,00 (заявлена сума) - 2300,00 грн "гонорар успіху") * 50%), виходячи з того, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" у сумі 2300,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у цій справі не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер. Судами також враховано, що юридична кваліфікація правовідносин у цій справі не є складною, зважаючи на численну кількість поданих стягувачем скарг на дії та бездіяльність органу ДВС у інших справах.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
2.1.ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.06.2022 у справі №911/2410/13 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5100,00 грн; (2) прийняти нове рішення, яким зазначену заяву повністю задовільнити та стягнути правничу допомогу у розмірі 7900,00 грн згідно договору від 17.12.2020 №17-12-2020/7 про надання адвокатських послуг.
2.2.ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 43, 126, 129 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України).
2.3.Скаржник зазначає про безпідставність висновків попередніх судових інстанцій щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами внаслідок оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби, оскільки такі висновки щодо застосування статті 43 ГПК України обмежують способи захисту прав заявника та унеможливлюють здійснення процесуального захисту заявника як стягувача. Скаржник також зазначає, що попередні судові інстанції не врахували сталу практику Верховного Суду про те, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливо лише за клопотанням іншої сторони, однак відповідного клопотання від Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не надходило. За доводами скаржника, у попередніх судових інстанцій були відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу які підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, натомість вважає, що відповідна заява підлягала задоволенню повністю.
2.4.Від Чорнобаївського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) надійшов відзив на касаційну скаргу.
2.5.Крім того, від скаржника надійшло клопотання про передачу справи №911/2410/13 у частині розподілу витрат на правничу допомогу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якому скаржник цитує висновки Верховного Суду, викладені у раніше прийнятих постановах, та зазначає про: по-перше, нерозуміння процесуально-правового відношення суддів до роботи/послуг адвоката, існування в державі інституту адвокатури, адвокатській діяльності безпосередньо; по-друге, із врахуванням змісту, сутності та посилань оскаржуваних судових рішень, судами помилково ототожнюється особа-адвокат, його робота та надані послуги, відповідна оплата праці за надані правові послуги та виконану роботу, його "заробіток" як визначає та рахує суд, - котрий не є стороною у даній справі, із безпосередньо особою позивача, котрий виключно та в межах існуючих норм чинного законодавства України та визначеному процесуальному порядку, здійснює захист власних прав та інтересів у судовому порядку так як інших спосіб захисту або вже вичерпався (попередньо вживався та не привів до жодних змін), або взагалі відсутній, беручи до уваги відповідача та третіх осіб як осіб, котрі безпосередньо є порушниками правових норм та положень чинного законодавства України, із врахуванням майнових інтересів заявника.
3.Позиція Верховного Суду.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
3.1.Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 302 ГПК України).
3.2.Оскільки у клопотанні про передачу справи №911/2410/13 у частині розподілу витрат на правничу допомогу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скаржник процитував висновки Верховного Суду, викладені у раніше прийнятих постановах, та зазначає про необхідність їх врахування під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, однак не навів від якого саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати є необхідність у відступленні, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати.
Щодо доводів касаційної скарги
3.3.Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
3.4.Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
3.5.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
3.6.У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).
3.7.Згідно зі статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства тощо.
3.8.Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
3.9.Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
3.10.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
3.11.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
3.12.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
3.13.У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
3.14.Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
3.15.При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
3.16.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
3.17.Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
3.18.За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
3.19.Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. При цьому, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
3.20.Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
3.21.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
3.22.Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).
3.23.Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
3.24.У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
3.25.До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
3.26.Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони