Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 130/3505/21
провадження № 61-5377св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року у справі у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі ВП "Жмеринська дистанція електропостачання") про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона працює у відповідача на посаді електромеханіка Жмеринського району контактної мережі.
09 грудня 2021 року їй було вручено наказ № 684 АТ "Українська залізниця" в особі ВП "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2.
Посилаючись на те, що ні в її трудовому контракті, ні в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає, таке відсторонення є грубим порушенням її конституційних прав зі сторони відповідача та обмеженням її права щодо повноцінної роботи, просила визнати наказ від 09 грудня № 684 про відсторонення її від роботи незаконним і скасувати, поновити
її на посаді та стягнути з відповідача заробітну плату за період відсторонення від роботи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 28 січня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Українська залізниця" в особі ВП "Жмеринська дистанція електропостачання" від 09 грудня 2021 року № 684 про відсторонення від роботи.
Зобов`язано АТ "Українська залізниця" в особі ВП "Жмеринська дистанція електропостачання" виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення в частині скасування наказу та присудження виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в оспорюваному наказі відсутні посилання, як на підставу його винесення на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня
2022 року скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року), керівникам державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити:
контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статі 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що начальник виробничого підрозділу Жмеринської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийняв правомірне рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 рокудо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року справу зупинено касаційне провадження у справі.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги, що відсторонення осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, повинно відбуватися лише за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і будь-яких виключень ця норма законодавства не містить.
Також заявник зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково виходив із того, що вимоги про поновлення на роботі, а також про стягнення заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним способом захисту прав відстороненого.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ "Українська залізниця", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 дійсно працює у Акціонерному товаристві "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на посаді електромеханіка Жмеринського району контактної мережі з 1 жовтня 2001 року по теперішній час.
Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 працює на посаді електромеханіка та отримує заробітну плату, з червня 2021 року по листопад 2021 року їй нараховано 65 308,24 грн.
ОСОБА_1 8 грудня 2021 року надала начальнику виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Литвин Б. В. заяву, в якій вказала, що вона не пройшла медичний огляд та медиками не встановлено наявність чи відсутність у неї абсолютних протипоказань до проведення щеплень, вона не володіє інформацією щодо впливу вакцини на її здоров`я та, дбаючи про власне здоров`я, боїться самостійно приймати рішення та вакцинуватись. За змістом заяви вказала, що не відмовляється від профілактичного щеплення від COVID-19 та вакцинується за умови виконання з боку роботодавця вимог, передбачених частиною шостою статті 12 Закону № 1645.
Відповідно до копії наказу начальника виробничого підрозділу "Жмеринська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на посаді електромеханіка Жмеринського району контактної мережі Литвин Б. В. від 9 грудня 2021 року № 684, виданого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236, позивача відсторонено від роботи з 9 грудня 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Підставою видання наказу зазначено подання від 8 грудня 2021 року № 3630, акт про відмову пред`явлення документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або медичного висновку про абсолюті протипоказання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України
(далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом,
є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83
"Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки
і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема,
АТ "Укрзалізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: