Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 383/1279/21
провадження № 61-9671св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Дьомич С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 березня 2019 року працює електромеханіком (контактної мережі) дільниці І групи району контактної мережі ст. Бобринець 2 групи (ЕЧК-23) "Долинської дистанції електропостачання" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Від начальника Долинської дистанції електропостачання Юрченка Романа йому надійшло попередження про відсторонення його від роботи в разі, якщо не надасть сертифікат щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до наказу від 15 грудня 2021 року за № 69/ОС його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Встановлено, що строк відсторонення триватиме до усунення причини такого відсторонення.
Вказане відсторонення позивач вважає незаконним, оскільки воно грубо порушує його конституційне право на працю і отримання винагороди за неї як засобу до існування.
Зазначає про відсутність підстав, передбачених законодавством України, для відсторонення його від роботи за відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, в трудовому контракті, посадовій інструкції, будь-якому іншому документі, що підписані між ним та відповідачем, зобов`язань щодо обов`язкового щеплення з боку позивача немає, так само не передбачено повноваження відповідача на відсторонення з роботи з підстав невчинення вищезгаданого щеплення. Щеплення проти СОVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, визначених Законом України "Про захист від інфекційних хвороб".
Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ "Долинської дистанції електропостачання" від 15 грудня 2021 року за № 69/ОС; поновити його на посаді електромеханіка (контактної мережі) дільниці І групи району контактної мережі ст. Бобринець 2 групи (ЕЧК-23); стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час відсторонення від роботи з 16 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника "Долинської дистанції електропостачання" Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 15 грудня 2021 року № 69/ОС про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 16 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року в сумі 35 851,68 грн та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Відмовлено у задоволенні позовної вимог про поновлення на роботі.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив із того, що працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, мають бути відсторонені від роботи у разі встановлення керівником підприємства, установи, організації факту відмови таких працівників від проходження щеплення або ухилення їх від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, за відсутності у цих працівників медичних протипоказань. У матеріалах справи відсутні письмова відмова позивача або відповідні акти медичних працівників, якими б була зафіксована відмова від вакцинації, а тому відповідач не мав допустимих доказів відмови позивача від щеплення, що вказує на протиправність відсторонення його від роботи.
Вимога відповідача надати інформацію про профілактичне щеплення позивача від COVID-19 або протипоказання для щеплення є порушенням права позивача на таємницю інформації про його здоров`я.
З огляду на це суд виснував про протиправність наказу про відсторонення позивача від роботи.
Суд також вказав, що скасуванням судом наказу про відсторонення позивача від роботи поновлюється порушене його право та усуваються перешкоди доступу до роботи.
Позивач також просив суд поновити його на роботі, хоч він і не був звільнений з роботи. При цьому суд зазначив, що поновлення на роботі можливе лише в разі незаконного звільнення.
Оскільки в порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних на те підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітку за фактичний час вимушеного прогулу.
Суд погодився з твердженням позивача про спричинення йому відповідачем моральної шкоди, але вважав, що грошова компенсація, яку позивач просив присудити йому, є надмірною, а тому зменшив її до 5 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом, та за наявності правових та фактичних підстав для такого відсторонення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не дотриманий принцип "верховенства права" та помилково зроблений висновок про те, що мета запровадження обов`язкової вакцинації превалює над певними правами людини, не зважаючи, при цьому, на те, що запровадження політики обов`язкової вакцинації відбулось не у спосіб, визначений Конституцією України.
Судом не враховано, що відповідач у справі не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовилась від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.
Також судом не надано оцінки тому, що оспорюваний наказ прийнятий відповідачем на підставі одного лише факту відсутності у нього вакцинації, який сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує його відмови або ухилення від щеплення чи ненадання документа про наявність протипоказань щодо проведення такого щеплення.
Крім того, вимога щодо надання відомостей, що стосуються наявності профілактичного щеплення або довідки про абсолютні протипоказання, є порушення права на конфіденційність та повагу до приватного життя.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 27 березня 2019 року працює на посаді електромеханіка (контактної мережі) дільниці І групи району контактної мережі ст. Бобринець 2 групи (ЕЧК-23) "Долинської дистанції електропостачання" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Згідно з копією листа-ознайомлення судом встановлено, що 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 під підпис був повідомлений відповідачем зміст пункту 41-6 постанови КМ України від 09 вересня 2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з додатком, наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" з додатком, наказу МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" з додатком, постанови КМ України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" з додатком (в частині, що стосується АТ "Укрзалізниця"), список пунктів щеплент та центрів масової вакцинації, порядок організації щеплення в регіональній філії "Одеська залізниця", а також роз`яснено йому необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пред`явлення не пізніше 08 грудня 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Крім того, роз`яснено можливість відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення.
26 листопада 2021 року ОСОБА_1 надав керівнику ЕЧК-23 заяви із запереченнями на лист-ознайомлення, повідомивши про незгоду з проведенням вказаних заходів.
13 грудня 2021 року комісія в складі працівників АТ "Укрзалізниця" склали акт № 12 про ненадання ОСОБА_1 до виробничого підрозділу служби електропостачання "Долинська дистанція електропостачання" регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" документу, який підтверджує вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я, що підтверджується копією вказаного акту.
Наказом в. о. начальника Долинської дистанції електропостачання Романа Юрченко від 15 грудня 2021 року № 69/ОС "Про відсторонення від роботи" ОСОБА_1 електромеханіка (контактної мережі) дільниці І групи району контактної мережі ст. Бобринець 2 групи (ЕЧК-23) відсторонено від роботи з 16 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення, на час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювати, що підтверджується копією вказаного наказу (а.с.66). Підставою видачі наказу зазначено: лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19; акт від 13 грудня 2021 року № 12 про ненадання ОСОБА_1 документу про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки форми № 028-1/о.
Наказом начальника Долинської дистанції електропостачання Руслана Позднякова від 25 лютого 2022 року № 17/ос "Про допуск до роботи" допущено до роботи ОСОБА_1 електромеханіка (контактної мережі) дільниці І групи району контактної мережі ст. Бобринець 2 групи (ЕЧК-23) з 25 лютого 2022 року та визнано таким, що втратив чинність наказ виробничого підрозділу служби електропостачання "Долинська дистанція електропостачання" РФ "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" №69/ОС від 15 грудня 2021 року "Про відсторонення від роботи".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України
(далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом,
є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83