Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 295/15941/21
провадження № 61-8096св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Житомирський спеціальний центр розвитку дитини санаторного типу № 41,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирського спеціального центру розвитку дитини санаторного типу № 41 на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирського спеціального центру розвитку дитини санаторного типу № 41 (далі - ЖСЦРД № 41) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона обіймає посаду інструктора з фізкультури ЖСЦРД № 41. 02 листопада 2021 року вона отримала повідомлення адміністрації про необхідність подати до 05 листопада
2021 року документ, який підтверджує наявність у неї профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про наявність протипоказань до проведення такого щеплення. У повідомленні також зазначено, що у випадку ненадання відповідних документів її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Наказом в.о. завідувача ЖСЦРД № 41 від 08 листопада 2021 року №39 к/т її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на термін до усунення причин, що їх спричинили.
Позивачка вважає, що такі дії відповідача не узгоджуються з вимогами законодавства та порушують її право на працю, оскільки статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачена можливість відсторонення працівників лише від виконання певних видів робіт або у разі хвороби працівників, а також працівників, які є носіями хвороби.
Також зазначає, що її відсторонення відбулося без дотримання порядку, передбаченого законодавством, оскільки порядок відсторонення передбачає, що за встановленим фактом відмови або ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення роботодавцем видається відповідний наказ за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
Окрім того, положеннями статті 60-2 КЗпП України передбачена можливість переведення працівника на дистанційну форму роботи.
Враховуючи вищезазначене, просила визнати незаконним та скасувати наказ ЖСЦРД № 41 від 08 листопада 2021 року №39 к/т про її відсторонення від роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято на виконання вимог чинного законодавства, з врахуванням всіх пов`язаних аспектів у сфері забезпечення стану здоров`я як позивачки, так й інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ЖСЦРД № 41 від 08 листопада
2021 року за № 39 к/т про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Стягнуто з ЖСЦРД № 41 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93 332,80 грн (без врахування податків й обов`язкових платежів) та 2 396,60 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у наказі МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 не зазначено про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передбачена у відповідному Переліку, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності, який не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.
Зазначено, що фактично з прийняттям вказаного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, посада якого хоч і входить до переліку, затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України належать повноваження визначати перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти певних інфекційних хвороб, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що, відповідно, й зобов`язує МОЗ самостійно визначати перелік таких хвороб та інфекцій.
Окрім того, вимога відповідача надати докази проведення відносно позивачки певних медичних маніпуляцій, а саме проведення щеплень, є незаконною. Тобто вимога відповідача щодо надання позивачкою конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена останньою.
Відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, свідчить про те, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи є незаконним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ЖСЦРД № 41 на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в частині стягнення з ЖСЦРД № 41 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виключенням стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 295/15941/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 130/3548/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ЖСЦРД № 41, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 містить положення про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а його затвердження здійснено на підставі пункту 2 статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Стаття 46 КЗпП України, стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня
2020 року № 1236 та наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня
2021 року № 2153, які є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, не передбачають обов`язку роботодавця здійснити відсторонення на виконання відповідного розпорядчого акту будь-якого компетентного державного органу, а встановлюють прямий обов`язок роботодавця самостійно вчинити до працівника прямо визначену законом дію - відсторонення.
Також зазначав, що COVID-сертифікат не є медичною таємницею, а в даному випадку превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими.
Також апеляційним судом не враховано, що наказом МОЗ України
від 25 лютого 2022 року № 380 зупинено дію наказу МОЗ України
від 04 жовтня 2021 року № 2153, а з 01 березня 2022 позивачку було тимчасово допущено до роботи до закінчення воєнного стану в Україні шляхом видання наказу №15-к від 09 березня 2022 року, що прямо впливає на розмір середнього заробітку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви
ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в яких вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду інструктора з фізкультури (плавання) Житомирського спеціалізованого центру розвитку дитини санаторного типу № 41 Житомирської міської ради.
02 листопада 2021 року її письмово повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників освіти.
На підставі наказу МОЗ "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236 позивачку просили до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19: документ, який підтверджує, що вона отримала повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцинації від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від
16 вересня 2011 року №595.
Також у вказаному повідомленні зазначено, що у разі, якщо до 05 листопада 2021 року позивачка не надасть один із перелічених документів,
08 листопада 2021 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб".
Наказом в.о. завідувача Житомирським спеціалізованим центром розвитку дитини санаторного типу №41 від 08 листопада 2021 року №39 к/т ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на термін усунення причин, що спричинили відсторонення.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 08 листопада
2021 року на ім`я завідуючої ЖСЦРД № 41 про те, що вона не відмовляється і не ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень.
Згідно з відповіддю ЖСЦРД № 41 від 19 січня 2022 року № 6 у період
з 23 березня 2020 року по час надання відповіді в ЖСЦРД № 41 не видавались накази для організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання під час дії карантинних обмежень (застосування протиепідемічних заходів), які об`єктивно унеможливлювали відвідування ЖСЦРД № 41. Також зазначено, що заняття з плавання на воді по ЖСЦРД № 41не проводяться з 27 травня 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу
і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.