Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 601/3014/21
провадження № 61-5500св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - навчально-виховний комплекс "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5" - дошкільного навчального закладу Кременецької міської ради Тернопільської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до навчально-виховного комплексу "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5" - дошкільного навчального закладу Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу від про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказав, що 01 березня 1989 року його призначено на посаду керівника гуртків художньої самодіяльності середньої школи № 5 м. Кременця, а 20 березня 1990 року переведено на посаду вчителя музики та співів даної школи.
Наказом директора школи №153-к від 08 листопада 2021 року його відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
Вважав своє відсторонення від роботи незаконним, вчиненим з порушенням його конституційного права на працю. Вказав, що відмовився від вакцинації через відсутність законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин, а також подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби. Відповідач відсторонив його від роботи без обов`язкового ознайомлення із наказом про наступне відсторонення із займаної посади у зв`язку з відсутністю щеплення та не переконався у тому чи підлягає він обов`язковій вакцинації.
За таких обставин позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 153-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" та стягнути із відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора навчально-виховного комплексу "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 - дошкільний навчальний заклад" Кременецької міської ради Тернопільської області від 08 листопада 2021 року № 153-к "Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи" та допустити до роботи ОСОБА_1 на посаді вчителя музичного мистецтва та музичного керівника навчально-виховного комплексу "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 - дошкільний навчальний заклад" Кременецької міської ради Тернопільської області.
Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 26 423,93 грн, який зазначено без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якого податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є суттєвим обмеженням права на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, а щеплення проти COVID-19 не набуло статусу обов`язкового профілактичного згідно із вимогами Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", оскільки відомості про нього та щодо оптимальних строків його проведення не були внесені МОЗ України до відповідного календаря, встановленого статтею першою цього Закону.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку про недотримання процедури відсторонення, оскільки вважав, що статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а саме твердження, що "у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт" слід застосовувати у взаємозв`язку із статтею 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", яка передбачає, що у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Крім цього суд першої інстанції вважав, що формулювання у наказі "на час відсутності щеплення від СОVID-19" значно порушує права позивача, оскільки вказані обмеження можуть бути застосовані і поза строками дії карантину, хоча таке щеплення відповідно до наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є обов`язковим лише на період дії відповідного карантину та у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсторонюючи позивача від роботи, відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та статті 46 КЗпП України.
Установивши, що позивач працює у навчальному закладі, працівники якого підлягають обов`язковій вакцинації, та не надав доказів відсутності у нього протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення і відмовився від обов`язкової вакцинації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що роботодавець правомірно відсторонив ОСОБА_1 від роботи.
При цьому суд виходив із того, що право позивача на працю було правомірно тимчасового обмежено роботодавцем з огляду на суспільні інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
16 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає обгрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, не врахувавши, що щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками, тобто не відноситься до обов`язкових.
Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посилання на статтю 46 КЗпП України та на статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є підзаконними актом і має відповідати законам України та Конституції України. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України та може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення вказаного обмеження підзаконним актом суперечить положенням Конституції України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року - поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 березня 1989 року ОСОБА_1 прийнято на посаду керівника гуртків художньої самодіяльності середньої школи № 5 м. Кременця (перейменована у НВК "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5-ДНЗ" відділу освіти Кременецької міської ради), а наказом № 205 a від 26 березня 1990 року переведено на посаду вчителя музики та співів цієї школи з 20 березня 1990 року.
27 жовтня 2021 року директор НВК "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5-ДНЗ" Кременецької міської ради Тернопільської області Марченко А. В. виніс письмове повідомлення № 215 з вимогою до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595 з попередженням про те, що у разі ненадання таких документів до вищезазначеної дати з 08 листопада 2021 року позивача буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ.
Вказане повідомлення містить відмітку про його вручення ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року (а. с. 63).
Відповідно до наказу відділу освіти № 105-ОД від 29 жовтня 2021 року № 105-ОД "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" директорів шкіл зобов`язано відсторонити від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 визначена переліком, які відмовляються чи ухиляються від проведення таких щеплень.
Згідно із листом КНП "Кременецький центр первинної медико-санітарної допомоги" № 614 від 05 листопада 2021 року у ОСОБА_1 відсутні дані щодо вакцинації від COVID-19 у системі Helsi-pro.
Відповідно до акту від 05 листопада 2021 року, складеного працівниками НВК "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5-ДНЗ", ОСОБА_1 відмовився надавати інформацію про вакцинацію, заявивши, що це таємниця.
Наказом директора НВК "Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5-ДНЗ" Кременецької міської ради Тернопільської області Марченко А. В. №153-к ОСОБА_1, вчителя музичного мистецтва та музичного керівника ДНЗ, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Наказ винесений на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року, наказу відділу освіти від 29 жовтня 2021 року № 105-ОД "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19".
З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 08 листопада 2021 року, проте не погодився з ним, про що є відповідний запис (а. с. 64).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року (далі - Постанова), керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова проінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач письмово повідомив ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а саме про те, що на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники який підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" позивач має надати документ на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ.
Також ОСОБА_1 роз`яснено, що якщо він не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлений 28 жовтня 2021 року, документ на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень не надав.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння,
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.