1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 286/3964/21

провадження № 61-10011св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерного товариства "Українська залізниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказала, що вона працює на посаді чергового по переїзду виробничого підрозділу Овруцька дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Наказом № 387 від 09 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи через ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 з 09 грудня 2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося, а її допущено до роботи 01 березня 2022 року.

Вважає, що відповідач безпідставно відсторонив її від роботи та порушив її трудові права, гарантовані Конституцією України. Стверджує, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, а роботодавець не має права застосовувати будь які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити. Порушенням її права на працю, втручанням в особисте життя, здоров`я, їй було завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінила у 3 000 грн.

За таких обставин позивач просила суд визнати протиправним та скасувати наказ виробничого підрозділу Овруцька дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" № 387 від 09 грудня 2021 року про відсторонення її від роботи та стягнути з відповідача заробітну плату за час відсторонення з 09 грудня 2021 року по день допуску до роботи, а також моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ по виробничому підрозділу Овруцька дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 387 "Про відсторонення від роботи". В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не довів, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, до якого він вдався і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети запобіганню зараженню вірусом. При цьому суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи є передчасними та задоволенню не підлягають.

Установивши, що позивачу заподіяна моральна шкода внаслідок видання незаконного наказу, що у свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків, суд погодився з доводами представника відповідача в частині відсутності вини останнього у заподіянні моральної шкоди з огляду на ряд підзаконних нормативних актів суб`єктів владних повноважень, які стали підставою для видачі оспорюваного наказу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року скасовано рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час відсторонення від роботи і ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї вимоги.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 23 601,60 грн, який обчислений без урахування податків та обов`язкових платежів. В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є неправомірним.

Установивши, що у порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив позивача від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд апеляційної інстанції задовольнити позов і в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

13 жовтня 2022 року на електронну адресу Верховного Суду АТ "Українська залізниця" подало касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справа № 761/12073/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування судом норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 на керівників підприємств, установ та організацій не покладено обов`язок отримання подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив статті 7, 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та безпідставно не застосував статтю 46 КЗпП України, що підлягала застосуванню. Крім того, суд при вирішенні цієї справи не врахував, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків, то такому працівникові не виплачується заробітна плата у період відсторонення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року - поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює на посаді чергового по переїзду 3 розряду переїзду АБЗ околотку 10 виробничої дільниці 2 Овруцької дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

У матеріалах справи міститься лист-ознайомлення, у якому відповідач повідомляє своїх працівників про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та вказує про необхідність пред`явлення у строк до 08 грудня 2021 року документа, який підтверджує проходження вакцинації від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Водночас вказаних осіб, у тому числі позивача, було проінформовано, що відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 може бути підставою для відсторонення їх від роботи з 09 грудня 2021 року (а. с. 36). Вказаний лист не містить підпису позивача.

Наказом № 387 від 09 грудня 2021 позивача було відсторонено від роботи через ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 з 09 грудня 2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення.

Згідно із копіями актів від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надала документа, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, та їй було доведено інформацію про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 і відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з 09 грудня 2021 року, а також про ознайомлення з наказом та відмову її від підпису (а. с. 37-39).

На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалось.

Позивача допущено до роботи 01 березня 2022 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення судом позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, тому законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у цій частині не переглядається судом касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що відповідач у касаційній скарзі просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано наказ по виробничому підрозділу Овруцька дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 387 "Про відсторонення від роботи".

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не у повній мірі з таких підстав.

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Закон України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).


................
Перейти до повного тексту