ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/19764/20
адміністративне провадження № К/9901/46540/21, № К/990/1641/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 (колегія суддів у складі: Лічевецького І. О., Мельничука В. П., Оксененка О. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, в якому, з урахуванням заяв про уточнення (збільшення) позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 10н від 22.07.2020 П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, утвореної наказом Офісу Генеральної прокуратури від 02.06.2020 № 257 з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, про неуспішне проходження (непроходження) атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора міста Києва від 09.09.2020 № 1859к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі, як на аналогічній посаді, з якої позивача було звільнено;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.09.2020 по дату винесення рішення в адміністративній справі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято з порушенням чинного законодавства, суперечить положенням міжнародних договорів, порушує його право на працю та повагу до приватного життя, а також засади рівності громадян та заборону дискримінації. Позивач вважав, що члени кадрової комісії не були політично нейтральними, а саме рішення є необґрунтованим, оскільки у ньому не наведено допущених ним порушень закону. За твердженням позивача сама лише його участь у певних кримінальних провадженнях не може свідчити про невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Позивач звертав увагу на те, що рішення про неуспішне проходження ним атестації базується лише на сумнівах. Посилався на те, що його було звільнено у період відпустки, а спірний наказ не містить посилання на конкретну підставу для звільнення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З вересня 2005 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури.
Наказом прокурора міста Києва від 31.08.2016 № 2192к позивача призначено на посаду заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва.
Позивачем подано Генеральному прокурору заяву від 07.10.2019 про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Перший та другий етапи атестації позивач склав на 73 та 115 балів, відповідно.
Відповідно до протоколу № 16 від 22.07.2020 у цей день відбулося засідання П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, на якому розглядались результати проведення співбесіди та виконання письмового практичного завдання. За запропонований проект рішення про успішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 проголосували 3 члени комісії, проти - 3 члени комісії.
22.07.2020 П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 10н про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Згідно з цим рішенням, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора під час проведення співбесіди, комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності і професійної етики у частині погодження і підтримання в суді необґрунтованих клопотань слідчого про вжиття запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні від 21.01.2014 № 12014100000000183 за частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відносно затриманих осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з листопада 2013 року по лютий 2014 року під час Революції Гідності.
Так, прокурор погодив та підтримав у суді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, стосовно якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Сіромашенко Н. В. від 21.01.2014 у справі № 761/2134/14-к застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.03.2014.
Крім того, прокурор погодив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, стосовно якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Волокітіної Н. Б. від 21.01.2014 у справі № 761/2135/14-к застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.03.2014 включно.
Під час співбесіди прокурор ОСОБА_1 вказані факти підтвердив, пояснив про існування на той час відповідної "практики" стосовно затриманих осіб, які були учасниками масових акцій протесту в місті Києві, а також зазначив, що виніс для себе урок щодо необхідності ретельніше підходити до конституційних прав і свобод громадян, коли має місце їх обмеження, наприклад у вигляді застосування запобіжних заходів, та можливо на сьогоднішній день просив би обрання іншого, ніж тримання під вартою запобіжного заходу. Крім того зазначив, що не може сказати про те, що мав місце прямий вплив від керівництва у вигляді віддання наказів, але таке питання з керівництвом обговорювалося.
Кадровою комісією взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2005 року, тобто станом на січень 2014 року мав більше восьми років досвіду роботи з кримінальним процесуальним законом, що свідчить про незабезпечення вимог закону щодо дотримання у професійній діяльності принципів законності, незалежності та самостійності у прийнятті процесуальних рішень;
Кадровою комісією встановлено низку судових справ та рішень, якими визнавалася протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо невиконання вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями про злочини (справи № 757/6285/17, 757/20517/19-к) та таких, за які останній, серед іншого, притягувався до дисциплінарної відповідальності.
За висновком кадрової комісії, вказані вище дії прокурора сприяють підриву авторитету прокуратури і довірі громадян до неї, а також на переконання комісії породжує обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності і професійної етики прокурора, оскільки убачається недодержання положень статті 19 Закону України "Про прокуратуру" щодо обов`язку діяти лише на підставах, у межах та у спосіб, визначені Конституцією України, а також недодержано положень статей 5-7 Кодексу професійної етики і поведінки, прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 та аналогічних положень статей 5-7 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123, за змістом яких професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності, при здійсненні повноважень своєчасно вживати вичерпних заходів до їх належного виконання, поважати права та свободи людини і громадянина відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм, а також бути самостійним при прийнятті конкретних рішень.
Рішення кадрової комісії № 15 від 22.07.2020 № 10н підписали: голова кадрової комісії Саєнко C. B., секретар кадрової комісії Сидорчук І. М., члени кадрової комісії: Романов P. O. ; Карташов А. Г. ; Гриценко Л. О. ; Киченок A. C .
На підставі рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 10н від 22.07.2020 прокурором міста Києва видано наказ № 1839к від 09.09.2020, яким позивача звільнено з посади заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва та органів прокуратури з 10.09.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 "Про прокуратуру".
Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив порушення вимог професійної етики, оскільки рішення про погодження обрання учасникам Революції Гідності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були прийняті ним під впливом, що останній фактично визнав, повідомивши під час співбесіди, що такі рішення були зумовлені відповідною практикою, яка стосувалась таких осіб, а також з урахуванням нарад з керівництвом, на яких це обговорювалось.
Водночас суд першої інстанції не погодився з висновками кадрової комісії про наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності позивача як прокурора професійній компетентності, оскільки, на думку суду, кадровій комісії необхідно було оцінити усі рішення прокурора за відповідний період, порівнявши показники роботи з середніми показниками прокурорів відповідного рівня та посади по регіону, в країні уцілому; кадровою комісією не надано оцінки практичному завданню позивача. Також суд першої інстанції зі змісту відеозаписів співбесід встановив, що членами кадрової комісії не з`ясовувались знання прокурора, крім підстав погодження ним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо учасників Революції Гідності.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведений висновок суду не є підставою для визнання протиправним оскаржуваного рішення кадрової, оскільки судом визнано обґрунтованим висновок щодо наявності обґрунтованих сумнівів дотримання прокурором професійної етики.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення третього етапу атестації позивача кадровою комісією № 15 є правомірним, оскільки атестації позивача проводилась комісією створеною відповідно до Закону № 113-IX та Порядку роботи кадрових комісій, якими не передбачено проведення всіх етапів атестації однією кадровою комісією.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правильно вказано правові підстави звільнення позивача, з огляду на рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Зважаючи на висновок суду про правомірність оскаржуваного рішення кадрової комісії, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора міста Києва від 09.09.2020 № 1859к, який прийнято саме на підставі рішення кадрової комісії №15 від 22.07.2020 № 10н. Оскільки вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, в їх задоволенні суд також відмовив.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 22.07.2020 № 10н "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора міста Києва № 1859к від 09.09.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва з 11.09.2020. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.09.2020 по 30.09.2021 в розмірі 375 289,20 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постанову в частині поновлення позивача на роботі на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 30 563,30 грн, допущено до негайного виконання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що сумніви, необґрунтовані чи обґрунтовані, не можуть бути підставою для рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки залишаються сумнівами. Однозначної відповіді на питання "Чи відповідає ОСОБА_1 вимогам професійної етики?" П`ятнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами процедури атестації не надала. Водночас рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватись на сумнівах або припущеннях.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що наявні в матеріалах справи копії Протоколу засідання П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 16 від 22.07.2020, надані позивачем та Офісом Генерального прокурора, свідчать, що цей протокол не підписаний Головою комісії Саєнком С. В. та членом комісії Романовим Р. О. і жодних відміток про відмову цих осіб від підпису не містить. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий протокол не може вважатись належним доказом проведення співбесіди з ОСОБА_1 шляхом обговорення результатів дослідження матеріалів атестації щодо дотримання ним правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії є необґрунтованим, тобто прийнятим з порушенням принципу адміністративної процедури, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасуванню підлягає і наказ Генерального прокурора № 1859к від 09.09.2020, оскільки єдиною підставою для його видання було рішення кадрової комісії.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для задоволення позову в частині вимоги про поновлення позивача на рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі, оскільки суд не наділений повноваженнями щодо переведення позивача на іншу посаду, а тому суд дійшов висновку, що останній підлягає поновленню на посаді з якої він був звільнений.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції встановив, що у період з 11.09.2020 по 30.09.2020 строк перебування позивача у вимушеному прогулі становить 264 робочих дні, тому на його користь підлягає стягненню 375 289,20 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Київська міська прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021.
Підставою касаційного оскарження Київська міська прокуратура зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Київська міська прокуратура указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком № 221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку № 233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону № 113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 15 розділу ІІ Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для кадрової комісії, пункту 12 Порядку № 233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Крім того, Київська міська прокуратура наполягає, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. На переконання скаржника у суду відсутні повноваження здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції також до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся Офіс Генерального прокурора, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021.
Підставою касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком № 221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку № 233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону № 113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 15 розділу ІІ Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для кадрової комісії.
Крім того, Офіс Генерального прокурора наполягає, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. На переконання скаржника, суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзивах на касаційні скарги Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
20.12.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., В. М. Соколова для розгляду судової справи № 640/19764/20.
Ухвалою Верховного Суду від 30.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021.
12.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 640/19764/20.
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктами 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.