ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 124/6408/13-к
провадження № 51-3814км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 6 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130390003138, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дудінка Красноярського краю РФ, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 лютого 2012 року за ч.1 ст. 309 Кримінального Кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 серпня 2013 рокуОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано покарання, яке призначено вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 лютого 2012 року та за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 8 липня 2013 року приблизно о 17:50 у приміщенні магазину "Кімерія", який розташований на вул. Пушкіна 24/25 у м. Сімферополі АР Крим, вступив у злочинну змову з іншою особою, спрямовану на відкрите викрадення чужого майна, після чого, діючи спільно і узгоджено, керуючись корисливими спонуканнями, за заздалегідь розподіленими ролями, інша особа, підійшла до прилавку магазину, правою рукою схопивши сувенірну статуетку вартістю 75 грн, поклав її під футболку. В цей час ОСОБА_6 підійшов до прилавку та правою рукою взяв іншу сувенірну статуетку вартістю 15 грн, яку тримав в руках. Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, діючи за єдиним умислом з ОСОБА_6, інша особа, не реагуючи на прохання потерпілої ОСОБА_7 покласти статуетку на місце, вийшов з приміщення магазину "Кімерія" та зник у невідомому напрямку. В цей час ОСОБА_6, відволікаючи потерпілу, залишався у приміщенні магазину. Приблизно через декілька хвилин, переконавшись, що інша особа залишила приміщення магазину, ОСОБА_6, поклавши сувенірну статуетку у кишеню шортів, вийшов з приміщення магазину. Таким чином ОСОБА_6 та інша особа відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_7, чим заподіяли їй матеріальну шкоду на загальну суму 90 грн.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 6 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 у порядку ст. 404 КПК змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання на ОСОБА_8 як на особу, що скоїла 8 липня 2013 року в змові із ОСОБА_6 відкрите викрадення чужого майна, замінивши її посиланням на скоєння кримінального правопорушення іншою особою, матеріали відносно якої виділені з кримінального провадження. В решті вирок залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що під час призначення покарання суди не взяли до уваги:
- добровільне відшкодування ним матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, а висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що відсутність претензій у потерпілої не свідчить про відшкодування шкоди, не відповідає матеріалам кримінального провадження;
- обставини провадження, а саме те, що під час вчинення злочину він не застосовував насильства, підкорився вимогам сина потерпілої, дочекався приїзду працівників міліції, не намагався, на відміну від іншої особи, переховуватися від органів слідства та суду, не ухилявся від явки до слідчого та суду, зробив добровільну заяву про вчинення ним злочину, відмовився від послуг захисника, погодився на спрощений порядок дослідження доказів, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК;
- наявність з 3 лютого 2009 року постійного місця роботи, позитивні характеристики з місця роботи, характеристики за місцем проживання, у яких відсутня негативна інформація про нього;
- на його утриманні: двоє малолітніх (а не неповнолітніх, як зазначено у вироку) дітей, вагітна дружна, яка на день подачі касаційної скарги народила 3 дитину, матір, 1939 року народження, сестра, яка є інвалідом 2-ї групи;
- він з 2001 року стоїть на обліку у міській протитуберкульозній поліклініці з відповідним діагнозом. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що він перебував на обліку з 2001 по 2002 рік та поліклініку не відвідував, не свідчить про те, що він не перебуває на цьому обліку;
Всі вищенаведені обставини, на думку засудженого, свідчать про неналежне дослідження органами досудового слідства і суду даних його особи та про неповноту судового розгляду.
Крім того, засуджений вважає, що вищенаведені обстави є підставою для призначення йому покарання з урахування ч. 1 ст. 69 КК.
Крім того, засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглядав кримінальне провадження за його відсутності, що порушує його права.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Історія кримінального провадження
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), який на той час діяв як суд касаційної інстанції, ухвалою від 28 лютого 2014 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 та ухвалою від 3 березня 2014 року витребував із Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим матеріали кримінального провадження (№ 1124/6408/13-к) стосовно засудженого ОСОБА_6
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність ВССУ.
Відповідно до пункту 4 параграфу 3 розділу 4 вказаного Закону касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 7 лютого 2018 року передано до Касаційного кримінального суду.
Однак у зв`язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим витребувана справа до теперішнього часу на адресу Верховного Суду не надійшла.
З моменту відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 до 8 лютого 2023 року (дати постановлення ухвали про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду) ВССУ і Верховний Суд вживали заходів щодо отримання кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 (№ 1124/6408/13-к), однак витребувана справа на адресу Верховного Суду не надійшла.
Як передбачено абзацом 2 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Беручи до уваги значний час, що минув з моменту звернення ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції, зміст питань, порушених у касаційній скарзі, і особливості процедури касаційного перегляду, а також те, що в матеріалах касаційного провадження наявні копії судових рішень, що оскаржуються, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду за документами і матеріалами, поданими ОСОБА_6, оскільки в цьому конкретному випадку таких документів і матеріалів буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Правове обґрунтування розгляду
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;9) обов`язковість судового рішення
Принцип верховенства права як одна із засад кримінального провадження закріплений і в ст. 8 КПК України, де вказано, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слід врахувати, що принцип верховенства права не заперечує принципу законності, оскільки цей принцип є складовою верховенства права. Унікальність верховенства права, як центрального принципу, саме у його багатогранності, адже він змістовно включає у себе інші принципи права. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності та правової передбачуваності.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у ст. 2 передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Судова дискреція (судовий розсуд) - це вид правозастосовної діяльності, який передбачає повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, з метою ухвалення справедливого, обґрунтованого та законного рішення. Одним із проявів судового розсуду є судовий активізм.