ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/43/22 (906/459/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"- Парчевського В.Ю.,
розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" арбітражного керуючого Козирицького А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023
у справі № 906/43/22 (906/459/22)
за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького Андрія Сергійовича
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про визнання недійсним додаткового договору від 30.09.2021
в межах справи № 906/43/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго" відкрито провадження у справі № 906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (ТОВ "Овруч Стоун", боржник); призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі № 906/43/22 про банкрутство ТОВ "Овруч Стоун".
Розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун" арбітражний керуючий Козирицький А.С. (позивач) звернувся до суду із заявою № 02-30/1028 від 30.06.2022 про визнання недійсним додаткового договору від 30.09.2021 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу № 1203 від 12.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", відповідач 1) та ТОВ "Овруч Стоун" (відповідач2).
В обґрунтування підстав для визнання недійсним додаткового договору вказував про:
- укладення додаткового договору у підозрілий період, за чотири місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Овруч Стоун";
- на день укладення додаткового договору від 30.09.2021 у боржника було таким, що виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Східгазенерго" за договором про постачання електричної енергії споживачу від 14.06.2021. Вказана обставина стала підставою для звернення ТОВ "Східгазенерго" у січні 2022 року до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Овруч Стоун";
- укладенням додаткового договору до основного договору, незважаючи на існування значної заборгованості перед іншим кредитором, боржник взяв на себе зобов`язання повернути безпроцентну фінансову допомогу раніше визначеного основним договором строку, що призвело до його неплатоспроможності;
- відсутність доказів направлення ТОВ "Овруч Стоун" та отримання ним листів про виправлення призначення платежу та прийняття такого виправлення боржником;
- перевищення керівником боржника своїх повноважень під час укладення додаткового договору;
- вчинення боржником дій, які пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення заборгованості, свідчить про очевидно недобросовісні дії зловживання правами стосовно кредитора.
Крім того, розпорядник майна зазначав, що спірний додатковий договір було укладено із заінтересованою особою (ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД"), оскільки ОСОБА_1 являвся одночасно кінцевим бенефіціарним власником боржника та відповідача. Тобто, додатковий договір укладено з юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи.
На думку заявника, вказані обставини свідчать про те, що на момент укладення додаткової угоди сторони бажали настання інших юридичних наслідків, ніж зазначені в основному договорі до нього, а саме, через укладення додаткового договору у боржника виник обов`язок щодо дострокового повернення наданої фінансової допомоги, та в свою чергу у ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" з`явилось право вимоги до ТОВ "Овруч Стоун" на суму 128 652 079,23 грн.
ТОВ "ТД " Агроімпорт ЛТД" заперечувало проти позову з посиланням на те, що укладання додаткового договору не призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника (недостатності майна для задоволення вимог кредиторів), його неплатоспроможності.
ТОВ "Овруч Стоун" у своєму відзиві просило суд заяву розпорядника майна задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
12.03.2021 між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (допомогодавець) та ТОВ "Овруч Стоун" (користувач) було укладено договір № 1203 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (далі - договір), згідно п.1.1 якого, допомогодавець зобов`язується надати у користування користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а користувач зобов`язується повернути її допомогодавцю в повному розмірі у визначений цим договором строк.
У відповідності до п.2.1 договору, розмір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка надається допомогодавцем користувачеві за цим договором становить 200 210 000,00 грн.
Допомогодавець зобов`язаний надати користувачеві поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п.2.1 договору, протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору (п.3.1 договору).
Сторони домовились, що сума поворотної безпроцентної фінансової допомоги може надаватись допомогодавцем частинами, розмір яких визначається допомогодавцем самостійно (п.3.3 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, користувач зобов`язаний повернути допомогодавцю надану за цим договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 11.03. 2022 включно.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.4.5 договору).
Умови цього договору мають однакову зобов`язальну силу для обох сторін і можуть бути змінені лише за взаємною згодою з обов`язковим складанням додаткової угоди до договору (п.9.2 договору).
На виконання умов договору допомогодавець надав користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн..
Користувач частково повернув допомогодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в загальному розмірі 79 880 378,84грн.
Згідно підписаного між сторонами договору Акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 12.03.2021 - 28.12.2021, розмір неповернутої поворотної безпроцентної фінансової допомоги становить 128 652 079,23 грн.
30.09.2021 між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" та ТОВ "Овруч Стоун" укладено додатковий договір про внесення змін до договору, в якому сторони змінили строк повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги до 15.12.2021 включно (далі - додатковий договір).
Укладаючи додатковий договір, сторони дійшли згоди про скорочення строку повернення отриманої ТОВ "Овруч Стоун" від ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" поворотної безпроцентної фінансової допомоги на 3 місяця.
На думку позивача, через укладення додаткового договору у боржника виник обов`язок щодо дострокового повернення наданої фінансової допомоги, та в свою чергу у ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" з`явилось право вимоги до ТОВ "Овруч Стоун" на суму 128 652 079,23грн..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 заяву розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького А.С. № 02-30/1028 від 30.06.2022 до ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", ТОВ "Овруч Стоун" про визнання недійсним додаткового договору від 30.09.2021 задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення додатковий договір від 30.09.2021 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №1203 від 12.03.2021, укладений між ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД". Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" на користь арбітражного керуючого Козирицького А. С. 1240,50 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Овруч Стоун" на користь арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича 1240,50 грн судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 у справі №906/43/22(906/459/22) залишено без змін.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним:
- укладення спірного правочину у підозрілий період - за чотири місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство,
- укладення директором ТОВ "Овруч Стоун" додаткового договору від 30.09.2021, яким було змінено істотну умову договору щодо строку виконання зобов`язання, без відповідного рішення загальних зборів учасників, з перевищенням наданих йому повноважень;
- укладення додаткового договору із заінтересованою особою - пов`язаність сторін правочину через спільного бенефіціарного власника,
- наслідком укладення оспорюваного договору стало збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Овруч Стоун", що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що завдає таким кредиторам збитків.
Суди відхилили доводи позивача в частині порушення умов та порядку виконання договору (відсутність доказів надсилання листів про виправлення платежу) як підставу для визнання його недійсним, вказавши, що суд повинен дослідити саме наявність чи відсутність підстав для визнання договору недійсним, які існували саме в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Встановивши, що сторонами вчинено дії на виконання своїх обов`язків за оспорюваним договором, суди дійшли висновку про відсутність підстав визнання його недійсним як фіктивного, за статтею 234 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі; ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького А. С.
Скаржник вважає, що судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, без належного дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Аргументи касаційної скарги полягають у наступному:
- судами не встановлено наявність збитків, яких було завдано кредиторам за результатом укладення оспорюваного додаткового договору;
- ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" свої умови передбачені договором виконало, перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Овруч Стоун" фінансову допомогу в загальному розмірі 208 532 458,07 грн. Фінансову допомогу боржником ТОВ "Овруч Стоун" прийнято без жодних заперечень. Водночас, суди не встановили наявність дій сторін договору, які б свідчили про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Відтак, на думку скаржника, має місце неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при застосуванні частини третьої статті 92 ЦК України висновків, викладених у постанові Великої Палаті Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц та постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20;
- відсутність у директора повноважень на укладання спірного додаткового договору від імені товариства не є підставою для визнання його недійсним, оскільки одержання ТОВ "Овруч Стоун" від ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" фінансової допомоги та її подальше використання в своїй діяльності, часткове її повернення, рішення учасника № 119 ТОВ "Овруч Стоун" від 06.09.2021, в сукупності підтверджують схвалення ТОВ "Овруч Стоун" договору;
- застосування судами положень статей 203, 215 та 92 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20, від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17;
- положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) застосовані судами без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (913/45/20), від 12.01.2021 у справі № 910/15804/19, від 12.01.2022 у справі №905/814/20, від 26.05.2022 у справі №910/15018/19 (910/14175/20), від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицький А.С. у поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД" заперечує проти її вимог, просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильні висновки судів попередніх інстанцій щодо фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, що підтверджується практикою Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняті за результатом розгляду заяви розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького А.С. № 02-30/1028 від 30.06.2022 про визнання недійсним додаткового договору від 30.09.2021, укладеного між ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", в яких суди дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсними.
Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).
Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
У контексті цього спору, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16:
"Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).
Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
У справі, що розглядається, заяву про визнання недійсним додаткового договору від 30.12.2021 про внесення змін до договору від 29.10.2021 № 29/10 розпорядником майна подано з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ та статтею 215 ЦК України, та визначено наступні підстави: договір укладено в підозрілий період (за чотири місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство), договір укладено між заінтересованими особами; керівником було перевищено повноваження під час укладання додаткового договору.
Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи доводи позивача встановили:
1) укладення додаткового договору директором боржника з перевищенням повноважень.
12.03.2021 між TOB "Овруч Стоун" та ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (допомогодавець) було укладено договір №1203 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу.
Згідно п.4.1 договору №1203 від 12.03.2021 користувач зобов`язаний повернути допомогодавцю надану за цим договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 11.03.2022.
В преамбулі договору від 20.03.2021 вказано, що договір укладено між ТОВ "ТД "Агроімпорт ЛТД", в особі директора ОСОБА_1., з однієї сторони та ТОВ "Овруч Стоун" в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, з другої сторони.
Тобто, як вірно зазначили суди, контрагент був обізнаний на підставі чого діє директор ТОВ "Овруч Стоун".
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
За приписами статей 92, 97, 99 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.