ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 380/10594/21
адміністративне провадження № К/990/23349/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/10594/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування й виплати йому індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахування жовтня 2015 року як базового місяця;
1.2. зобов`язати відповідача перерахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, виплату здійснити із урахування виплачених сум;
1.3. визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування й невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 8 травня 2018 року з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 078, виходячи із суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
1.4. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 8 травня 2018 року з урахування абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідач допустив протиправні дії і порушив його майнові права, оскільки застосував неправильний базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за період грудня 2015 року до лютого 2018 року, внаслідок чого виплатив індексацію у меншому розмірі, ніж передбачений законодавством.
2.1. Крім цього, ОСОБА_1 стверджував, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки у період з березня 2018 року до 8 травня 2018 року не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду в частині та залишено без розгляду позов у частині вимог про:
3.1. визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 8 травня 2018 року з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
3.2. зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 8 травня 2018 року з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року позов задоволено повністю:
4.1. визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця жовтня 2015 року у період з 1 грудня 2015 року по 1 березня 2018 року;
4.2. зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 1 грудня 2015 року по 1 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.
5. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період є січень 2008 року, а не жовтень 2015 року. Цей висновок суд мотивував тим, що згідно з Порядком №1078 з 1 грудня 2015 року підставою для встановлення базового місяця є підвищення розміру тарифної ставки (окладу), натомість зміна розміру доплат, надбавок, премій не впливає на встановлення нового базового місяця.
5.1. Встановивши, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулося у січні 2008 року і з тих пір до березня 2018 року вони законодавчо не змінювалися, суд констатував протиправність дій відповідача щодо проведення індексації грошового забезпечення із урахуванням жовтня 2015 року базовим місяцем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд неповно з`ясував істотні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7.1. Розтлумачивши пункт 5 Порядку №1078, апеляційний суд дійшов висновку, що значення індексу споживчих цін у місяці, у якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 15 грудня 2015 року або після цієї дати. Водночас, на думку апеляційного суду, прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15 грудня 2015 року, за 1 або 100 відсотків не відповідає принципу правової визначеності та правилам дії нормативно-правових актів в часі.
7.2. На основі цих висновків суд апеляційної інстанції констатував, що у відповідача були відсутні підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця для обрахунку індексації позивачу з грудня 2015 року до лютого 2018 року.
7.3. Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку, що жовтень 2015 року є базовим місяцем для обрахунку індексації за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, оскільки у жовтні 2015 року позивачу встановлено надбавку за кваліфікацію.
7.4. З урахуванням указаних фактів і міркувань суд апеляційної інстанції констатував відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
8. Скаржник просить Верховний Суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року.
9. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
10. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду стосовно тлумачення і застосування у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078, які викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі №200/7006/21, від 31 травня 2022 року у справі №400/4491/20, від 9 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, від 15 червня 2022 року у справі №520/4061/21, від 23 червня 2022 року у справі №120/2399/21-а, від 27 червня 2022 року у справі №420/5976/20, 28 червня 2022 року у справах №№420/4841/21, 640/8991/21, щодо наявності підстав для застосування січня 2008 року у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно.
11. Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування січня 2008 року базовим місяцем для індексації його грошового забезпечення. Стверджує, що рішення суду першої інстанції було законне й обґрунтоване і підстави для його скасування були відсутні.
12. Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Позиція відповідача полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення і доводи скаржника не спростовують викладених у ньому висновків.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 3 травня 2018 року №117-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту "г" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини).
14. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 8 травня 2018 року №123-ОС ОСОБА_1 із 8 травня 2018 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
15. На адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ), правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), скеровано адвокатський запит від 24 жовтня 2019 року про надання довідки про нараховану й виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 2008 року до часу звільнення з військової служби. У разі невиплати зазначено прохання здійснити нарахування й виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
16. У відповідь на цей запит Мостиський прикордонний загін скерував довідку про суми виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
17. Відповідно до цієї довідки ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по червень 2015 року у загальному розмірі: 2862,30 грн, виплата якої проведена у листопаді-грудні 2015 року.
18. 6 квітня 2021 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) скеровано адвокатський запит про нарахування й виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року до часу звільнення з військової служби 8 травня 2018 року, а також надання інформації щодо базового місяця для нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
19. 20 квітня 2021 року у відповідь на цей запит ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) скерував лист №11/5493, у якому повідомив, що виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі: 33914,39 грн зі здійсненням відповідних відрахувань буде проведена при надходженні цільового фінансування. До цього листа відповідач надав розрахунок індексації ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по 8 травня 2018 року.
20. 2 червня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) скерував лист №11/7792, у якому повідомив, що ОСОБА_1 проведено виплату індексації грошового забезпечення у травні 2021 року у розмірі: 33405,67 грн (сума з відрахування військового збору у розмірі: 508,72 грн).
21. Згідно з наданим Львівським прикордонним загоном розрахунку нарахованої й виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 року до 8 травня 2018 року нараховано й виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі: 33405,67 грн.
22. За період з грудня 2015 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування якої проведено з урахуванням жовтня 2015 року як базового місяця.
23. Вважаючи, що відповідач неправомірно визначив жовтень 2015 року базовим місяцем для указаної індексації, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх майнових прав.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
24.2. Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
25. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
26. Спірні правовідносини склалися довкола обставин нарахування й виплати військовою частиною на користь позивача (військовослужбовця Держприкордонслужби) індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року із урахуванням базового місяця - жовтень 2015 року.
27. Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за правилами пункту 5 Порядку №1078 січень 2008 року не може бути базовим місяцем для індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. Водночас суд погодився з відповідачем, що базовим місяцем для такої індексації є жовтень 2015 року, оскільки тоді позивачу була встановлена надбавка за кваліфікацію.
28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
29. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
30. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
31. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
32. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
33. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III (далі - "Закон №2017-II"I) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
34. Відповідно до статті 19 цього ж Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
35. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
36. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
37. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі - "Закон №1282-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).