Постанова
Іменем України
17 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 686/14283/22
провадження № 61-2707св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Флиса Василя Володимировича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2022 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3, які фактично у квартирі не проживають з квітня 2021 року, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не беруть. Відповідачі не є членами його сім`ї чи родичами, реєстрація їхнього місця проживання створює для нього перешкоди у користуванні належною йому квартирою. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 17 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 зі згоди ОСОБА_1 вселилися у спірну квартиру як члени сім`ї, їх місце проживання зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому суд врахував, що діти ОСОБА_2 проживають разом із матір`ю і перебувають на її утриманні, а зміна місця проживання ОСОБА_2 та її дітей зумовлена наявністю конфлікту з позивачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2022 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Флис В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/5955/17, від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відповідачі добровільно залишили спірну квартиру та не проживають у ній, а твердження ОСОБА_2, що між сторонами наявний конфлікт і вона з дітьми змушена була піти на орендовану квартиру, оскільки не має власного житла, не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачі у квартирі не проживають більше одного року, не платять за користування житловим приміщенням і за комунальні послуги, не несуть інших витрат з утримання будинку та не беруть участі у спільному побуті, вони вважаються такими, що втратили право користування ним. Таким чином, позивач як власник квартири має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття відповідачів з реєстрації, пред`явивши вимогу про позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням.
У квітні 2023 року представник відповідачів - адвокат Кримчак О. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі, крім позивача, з 16 лютого 2018 року зареєстровані також ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3, а з 28 серпня 2018 року син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживають з квітня 2021 року, що сторони не заперечували. ОСОБА_2 разом з дітьми винаймають житло та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо спільного проживання, в тому числі щодо утримання спільного сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_4, у розмірі 2 500,00 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 26 серпня 2022 року № 2125/01-31, визнання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, є недоцільним.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.