Постанова
Іменем України
17 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 463/11211/19
провадження № 61-1214св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду
м. Львова у складі судді Грицка Р. Р. від 12 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,
Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 19 грудня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання права власності на майно.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що у
2007 році в м. Полтава вона познайомилася з ОСОБА_2, а з травня 2014 року по 01 липня 2018 року проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
3. До лютого 2015 року вони спільно проживали з батьками відповідача у
м. Долина Івано-Франківської області. Після цього орендували квартиру АДРЕСА_1, а 01 жовтня 2015 року переїхали у м. Львова, де проживали в орендованій квартирі.
4. 06 грудня 2016 року за їх спільні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_2, куди переїхали проживати 31 січня 2018 року. Крім того, ними за спільні кошти придбано підвальне приміщення ХІХ (113) за цією ж адресою, а 07 липня 2017 року - автомобіль марки Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право власності на квартиру, підвальне приміщення та автомобіль зареєстровано за відповідачем.
5. Посилалася на те, що вказане майно придбано в період перебування у фактичних шлюбних відносинах, а тому є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з травня 2014 року по липень 2018 року; визнати житлову квартиру
АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111887046101), підвальне приміщення № XIX в будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111964446101) та транспортний засіб марки
Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 ; в порядку поділу спільної сумісної власності визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку житлової квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111887046101), 1/2 ідеальну частку підвальних приміщень № XIX в будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111964446101) та 1/2 ідеальну частку транспортного засобу марки Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стислий виклад позиції відповідача
7. ОСОБА_2 заперечував проти позову, посилаючись на те, що стосунки між сторонами не були такими, що притаманні подружжю. Зазначав, що вони з позивачкою мали окремий бюджет, не вели спільного побуту, часто конфліктували. Спірна квартира, підвальне приміщення та автомобіль придбані за його особисті кошти, які він отримав в позику та від своїх батьків, які мають таку фінансову можливість, зокрема 01 березня 2016 року, тобто за 22 дні до придбання спірної квартири, була відчужена квартира, а грошові кошти, отримані у результаті відчуження в сумі 238 000,00 грн, передали йому для придбання спірної квартири. ОСОБА_1 не приймала жодної участі у придбанні квартири. Крім того, в день придбання спірного автомобіля, він відчужив свій попередній автомобіль марки Mitsubishi Outlаnder, 2006 року випуску, який був ним придбаний у 2007 році за власні кошти.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи не підтверджено фактів існування між сторонами спільного побуту та взаємних прав і обов`язків, які притаманні подружжю, у зв`язку із чим відсутні підстави для висновку, що спірне майно, набуте у спільну сумісну власність, зокрема внаслідок їхніх спільних або індивідуальних трудових зусиль.
10. Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова
від 29 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000,00 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, у розмірі 13 402,00 грн.
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, ураховуючи, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження, того що у заявлений нею період вона мала з ОСОБА_2 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 24 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 рокуу справі № 554/8023/15-ц, від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц та у постановах Верховного Суду
від 14 липня 2020 рокуу справі № 552/5693/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 182/670/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Указує, що суд першої інстанції ухвалою
від 25 листопада 2020 року необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апеляційної скарги та не перевірив законності і обґрунтованості цієї ухвали (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки поданим позивачкою доказам їх спільного з відповідачем сумісного проживання у 4 різних місцях протягом 4 років (2014-2018 роки), ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, харчування, святкування сімейних свят, подорожей, проведення ремонту, а також допомозі у здійснення господарської діяльності, зокрема не урахували показів свідків та наданих нею фотографій щодо спільного життя сторін. Вважає, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи більшість її доказів та відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю обставин, створили нереальні та занадто високі критерії доказування. Посилається на те, що зазначена справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", а також презумпції виникнення спільної сумісної власності. При цьому звертає увагу на відсутність доказів купівлі спірного майна відповідачем за особисті кошти.
16. Вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано практику Верховного Суду, яка є нерелевантною до спірних правовідносин.
17. Також посилається на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання сторони позивача про долучення доказів до матеріалів справи, поданих разом із відповіддю на відзив (протокольна ухвала від 25 листопада 2020 року), на що не звернув належної уваги апеляційний суд. Зосереджує увагу на положеннях ЦПК України щодо продовження процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі 463/11211/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
19. 14 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
20. 15 лютого 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
21. Зазначає, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які спростовують твердження позивачки про наявність спільного бюджету, спільних прав та обов`язків, спільного господарства, спільних інтересів і планування майбутнього, а також того, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти або спільна праця.
22. Посилається на наявність достатніх доказів купівлі спірного майна за кошти, які належали ОСОБА_2 особисто та його сім`ї, здійснення оплати за будівельні матеріали, ремонтні роботи. Наявні у матеріалах справи докази, а також покази свідків, на його думку, підтверджують факт того, що у сторін не існувало спільного бюджету, кожен ніс витрати самостійно за себе, у тому числі за відпочинок, та накопичував кошти окремо на будь-які потреби. Зосереджує увагу на тому, що спільне проживання сторін у період з 2014 по 2018 роки не мало жодних ознак сім`ї та не було безперервним.
23. В частині доводів скарги щодо незаконної відмови позивачці у долученні до матеріалів справи доказів, поданих з пропуском процесуального строку, посилається на обґрунтованість такої відмови. Додатково зауважує, що такі докази були наявні у позивачки на час подання позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, а також підвального приміщення ХІХ (113) за указаною адресою.
25. Підставою виникнення права власності є, серед іншого, договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А № 574/146 від 04 березня
2015 року та № 574/227 від 23 травня 2016 року, договір про зміну довірителя в зобов`язаннях (уступку права вимоги) № 27 від 23 травня 2016 року, додаткова угода до договору про участь у фонді фінансування будівництва виду А
від 23 травня 2016 року, акти прийому-передачі від 28 жовтня 2016 року.
26. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 09 грудня 2016 року.
27. Згідно з повідомленням РСЦ МВС у Львівській області ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки Toyota Highlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який придбано 04 липня 2017 року.
28. Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебувають і не перебували на момент придбання зазначеного майна. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі.
29. Судом першої інстанції було допитано свідків, які повідомили відомості про відносини сторін у справі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
31. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.