Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 522/4183/21
провадження № 61-12622св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси, в складі судді Бондар В. Я., від 26 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М., від 02 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов мотивований тим, що з 26 червня 2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Малиновського районного суду
м. Одеси від 22 жовтня 2019 року розірвано.
У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали три квартири в
АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (далі - спірні квартири).
ОСОБА_1 вказувала, що відповідач змінив замки на вхідних дверях та без її згоди встановив на дві квартири охоронну систему.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не реагує на звернення з приводу вирішення спору, продовжує чинити їй перешкоди у користуванні належним їм на праві спільної власності майном, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні спірними квартирами.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 02 листопада 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з недоведеності позовних вимог.
Суд першої інстанції зазначив, що сама по собі позначка "Під охороною" на дверях квартир не підтверджує вчинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні позивачем своєю власністю.
Cуди не взяли до уваги скріншоти листування через мобільний зв`язок, оскільки не вважали вказаний доказ достовірним і достатнім в розумінні статей 79, 80 ЦПК України, який би надавав змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування у розглядуваній справі.
Допитані свідки, достеменно не підтвердили обставин, на які посилалась
ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
09 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 26 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує пункт 1 частини другої статті 389 та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/13799/20.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково не взяли до уваги та не дослідили скріншоти листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких останній визнає, що змінив замки на вхідних дверях квартир.
Вказує, що в судовому засіданні представником відповідача позов був визнаний, як і визнаний факт заміни ОСОБА_2 замків на вхідних дверях.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково стверджував про обов`язковість позасудового врегулювання спору, оскільки ОСОБА_1 скористалась наданим їй правом самостійно обирати спосіб захисту порушеного права, яким є звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Доповнення до касаційної скарги подані ОСОБА_1 електронною поштою у грудні 2022 року, не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини другої статті 398 ЦПК України до них не додано доказів надсилання копії відповідних доповнень іншому учаснику справи - відповідачу ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Нєдов О. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що відповідач змінив замки або іншим чином вчиняє перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 .
Вважає, що суд надавав позивачу можливість довести, що її права дійсно порушені та вона не має доступу до квартир, проте з кожним наступним засіданням було зрозуміло, що ключі від квартир позивачу не потрібні.
Вказує, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 522/8648/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, між сторонами також існує невирішений спір щодо поділу майна подружжя (справа № 522/14785/21). Вказаним позовом ОСОБА_1 намагається визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя майно, яке нібито знаходиться у квартирах, до яких вона не має доступу, та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі половини вартості такого майна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований
26 червня 2009 року.
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 січня 2020 року вбачається, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
Крім того ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 .
Допитані апеляційним судом в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що в їх присутності 24 травня 2021 року позивач не змогла відкрити вхідні двері квартири АДРЕСА_1 та квартири
АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.