Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 333/3531/13-ц
провадження № 61-6919св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом - ОСОБА_2, приватне підприємство "Владіма",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в складі судді Холода Р. С. від 27 липня
2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., від 01 червня
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АКБ, ПАТ, АТ "УкрСиббанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та приватного підприємства "Владіма" (далі - ПП "Владіма") про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного 15 серпня 2008 року між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 договору про надання споживчого кредиту № 11377344000 (далі - кредитний договір), позичальник отримав кредит в сумі
41 378 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 14 серпня 2015 року.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 і ПП "Владіма" були укладені договори поруки № 220465 та № 220462, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 кредитного договору та нести солідарну відповідальність за виконання його умов.
Оскільки ОСОБА_2 порушує умови кредитного договору, не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, станом на 11 березня 2013 року його заборгованість складає 48 828,55 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390 286,60 грн з яких: 34 856,77 дол. США, що за курсом НБУ 278 610,16 грн - кредитна заборгованість, 13 971,78 дол. США, що за курсом НБУ 11 1676, 44 грн - заборгованість зі сплати процентів, а також пеня в сумі 26 801,88 грн.
Посилаючись на викладене, АКБ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ПП "Владіма" суму боргу за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 113773440000 в розмірі 48 828,55 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390 286,60 грн, та пеню в розмірі 26 801,88 грн.
Інформація про рух справи в суді першої інстанції
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя
від 03 вересня 2013 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 09 грудня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ПП "Владіма" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 48 828,55 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390 286,60, та пеню в розмірі 26 801,88. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19 лютого 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жидкова Л. І. подала заяву про перегляд заочного рішення від 03 вересня 2013 року, посилаючись на те, що не була присутня в судовому засіданні, судові повістки не отримувала, про розгляд справи не повідомлялась. Наполягала на припиненні поруки згідно з вимогами статті 559 ЦК України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня
2020 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03 вересня 2013 року задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2013 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що знайшли своє підтвердження обставини, що свідчать про наявність доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, і які мають суттєве значення для вирішення спору. При цьому заочне рішення ОСОБА_1 не отримувала, а з матеріалами справи її представник ознайомилась у лютому 2020 року.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до АТ "УкрСиббанк" про визнання поруки припиненою, який мотивований тим, що порушення умов договору про надання споживчого кредиту відбулось 16 квітня
2010 року, а оскільки банк звернувся до суду 30 квітня 2013 року, то відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука
ОСОБА_1 є припиненою.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати припиненою її поруку за договором поруки від 15 серпня 2008 року № 220465, укладеним між нею та АКБ "УкрСиббанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня
2021 року позов АТ "УкрСиббанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 15 серпня 2008 року
№ 11377344000 в розмірі 48 828,55 дол. США та пеню в розмірі 26 801,88 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 15 серпня 2008 року № 220465 укладеним між АКБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу витрат.
Рішення суду мотивоване тим, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору від 15 серпня 2008 року № 11377344000, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку відповідно до наданого банком розрахунку.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що банк використав своє право, передбачене умовами кредитного договору, та надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту від 02 лютого 2011 року, яку останній отримав. Вказаними діями банк змінив строк основного зобов`язання та в подальшому протягом шести місяців не звернувся до поручителя з відповідним позовом, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України суд вважав припиненою поруку ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Переглядаючи рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, апеляційний виходив з того, що пред`явивши вимогу до боржника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому повинен був звернутись до суду з позовом до поручителя протягом шести місяців.
Натомість банк звернувся до суду з позовом у цій справі після спливу шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки та відсутність підстав для покладення на поручителя солідарної відповідальності за кредитною заборгованістю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, банк просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про солідарне стягнення з ОСОБА_1 заборгованості і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 липня 2022 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 червня
2022 року.
До касаційної скарги відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України включена скарга на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя
від 05 червня 2020 року про скасування заочного рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05, у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 567/978/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 910/4455/20,
від 22 червня 2022 року у справі № 264/3046/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 563/927/16-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 727/7582/20,
від 21 жовтня 2020 року у справі № 756/12590/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 185/4093/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 190/1678/15-ц,
від 18 березня 2020 року у справі № 643/3381/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113-14-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 303/7719/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 320/7395/16-ц, від 03 квітня 2020 року у справі № 361/217/17,
від 19.03.2020 року у справі № 756/15281/13-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 567/978/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 910/4455/20, від 15 червня 2022 року у справі № 904/5726/19, у постановах Верховного Суду України
від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1009цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору та кваліфікує правову природу відносин між сторонами.
Позичальник ОСОБА_2 та майновий поручитель ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі із 17 лютого 1990 року.
15 серпня 2008 року відповідачі отримали споживчий кредит в інтересах сім`ї, що підтверджено копією заяви ОСОБА_2 про надання згоди ОСОБА_1 на передачу в іпотеку спільного майна подружжя та копією заяви
ОСОБА_1 про надання згоди на отримання її чоловіком ОСОБА_2 кредитних коштів. Оскільки одним з подружжя укладений договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Вважає, що суди не звернули увагу на наявність іншої законодавчої підстави для повного задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1, якими є положення частини четвертої статті 65 СК України.
Крім того суди, приймаючи до уваги як доказ вимогу від 02 лютого 2011 року, порушили приписи статті 83 ЦПК України.
Заперечення на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя
від 05 червня 2020 року мотивовані тим, що ОСОБА_1 була обізнана про існування заочного рішення ще із 2016 року, про що свідчить копія акта опису та арешту майна від 31 травня 2016 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат
Жидкова Л. І. посилається на те, що позивач умисно не повідомив суд про надіслану ним вимогу від 02 лютого 2011 року.
Вказує, що докази використання кредитних коштів ОСОБА_2 не були предметом розгляду цієї справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 серпня 2008 року між АКБ "УкрСиббанк" ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11377344000, відповідно пунктів 1,1., 1.2. якого, банк зобов`язався надати ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 41 378 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати, повернути кредит та сплатити 14,5 % процентів річних за користування ним, шляхом внесення щомісячно до 15-го числа ануїтентних платежів у розмірі 790 доларів США в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, терміном не пізніше 14 серпня 2015 року. Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника).
Факт видачі 15 серпня 2008 року ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі
41 378 доларів США підтверджено випискою про рух коштів по рахунку
№ НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 зобов`язався використати та повернути одержаний кредит, сплатити нараховані позивачем проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені кредитним договором (пункт 4.1. кредитного договору)
Відповідно до пункту 5.5. кредитного договору у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений кредитним договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленим розділом 12 кредитного договору.
За порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов`язань передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або її частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті: пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування (пункт 8.1. кредитного договору).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 і ПП "Владіма" 15 серпня 2008 року були укладені договори поруки № 220465 та № 220462, на підставі яких поручителі зобов`язалися відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 кредитного договору, та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.
У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором АКБ "УкрСиббанк" 02 лютого 2011 року надіслало ОСОБА_2 вимогу
№ 378/133-024, в якій повідомило про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги та погашення кредитної заборгованості у повному обсязі.
Станом на 11 березня 2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 48 828,55 дол. США, з яких:
34 856,77 дол. США - заборгованість за кредитом; 13 971,78 дол. США - заборгованість по процентам; 26 801,88 грн - пеня (з яких 14 481,66 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 12 320,24 грн - пеня за прострочення сплати процентів).
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.