Постанова
Іменем України
17 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 203/3174/22
провадження № 61-11904св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (заявник) - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Казак С. Ю., від 01 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,
від 10 листопада 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М., від 24 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у відповідності до правил альтернативної підсудності, встановлених частиною першою статті 28 ЦПК України, має намір звернутись до Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю, а також про стягнення аліментів на дитину.
Заявник вказувала, що перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народився син ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу в 2014 році дитина залишилась проживати разом із ОСОБА_1 та постійно мешкала з нею протягом всього часу у м. Дніпрі.
14 червня 2022 року за домовленістю батько взяв сина на відпочинок, однак дитину не повернув, повідомивши, що не збирається цього робити.
Посилаючись на вказані обставини зміни батьком місця постійного проживання дитини без згоди матері, заявник, з метою забезпечення позову про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, з яким вона має намір звернутись до суду, просила:
- зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1, матері для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, на вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з
10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі;
- надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо).
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 передавати малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1, матері для особистого спілкування,матері ОСОБА_1 для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, на вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з 10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі; а також зобов`язано надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував підстави та предмет позову, з яким заявник має намір звернутись до суду, фактичні обставини спірних правовідносин, дійшов висновку, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами, зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Стенюковою Л. М., задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Додаткова постанова мотивована тим, що у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді заявник понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 187,40 грн.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані заявником докази, заперечення ОСОБА_2, з огляду на обсяг наданих послуг та витрачений на них час дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених до відшкодування витрат до 5 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 рокуОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути або направити справу до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить її скасувати.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
30 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.
21 грудня 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року і витребувано матеріали справи № 203/3174/22 з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження ухвали Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року заявник вказує порушення норми матеріального та процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову та ухвалення додаткового рішення.
Касаційна скарга на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року мотивована тим, що під час вирішення заяви не було враховано думки дитини.
Зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували вчинення ним перешкод у спілкуванні з дитиною, а треті особи не були повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у дослідженні відеозапису, на якому малолітній ОСОБА_3 висловлює свою думку щодо зустрічей з матір`ю, а також необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідка.
Касаційна скарга на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року мотивована тим, що забезпечення позову - це лише перша процесуальна дія, яка не є вирішенням спору по суті, у зв`язку з чим ухвалення апеляційним судом додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу є передчасним.
Доводи особи, яка подала відзив (відповідь на нього) на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. вказує на те, що жодних обставин або доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітнім сином, або свідчили про загрозу для дитини, немає і ОСОБА_2 не надано.
Вказує, що ОСОБА_2 умисно не виконує ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, перешкоджаючи спілкуванню матері та сина.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. посилається на те, що постановленням ухвали від 01 вересня 2022 року закінчився розгляд заяви про забезпечення позову.
У січні 2023 року ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якому посилається на відсутність підстав для врахування Верховним Судом доказів, долучених до відзиву.
У додаткових поясненнях ОСОБА_2 ставить під сумнів факт направлення апеляційним судом третім особам повідомлення про дату та час судового засідання через електронну адресу.
У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду клопотання, до якого долучила докази, які, на думку заявника, підлягають врахування під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставамикасаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а також встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Суть висновків ЄСПЛ у справі "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення
від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Конвенції - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.
Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, п. 100,
від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, п. 76).
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд першої інстанції встановив відсутність вільного спілкування між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що призводить до втрати зв`язку між матір`ю та дитиною.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.