ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 205/375/20
провадження № 51-1085 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040690003658 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, без реєстрації, останнє місце проживання: АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 22 листопада 2019 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, ухвалено залишити тримання під вартою.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року на речі та одяг, вилучені 22 листопада 2019 року в ході обшуку ОСОБА_7, скасовані.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за наступних обставин.
21 листопада 2019 року ОСОБА_7 спільно із співмешканкою ОСОБА_8 знаходився за місцем свого проживання, а саме в приміщенні будинку АДРЕСА_1, де у період часу з 16 год 15 хв до 18 год 30 хв, знаходячись у приміщенні кухні вищевказаного домоволодіння, взяв кухонний ніж, та, діючи умисно, усвідомлюючи та свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті людини, наніс ним один удар в шию ОСОБА_8, чим спричинив останній тяжке тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на передній поверхні шиї в нижній третині на відстані 124, 5 см від підошовної поверхні стоп та на 2 см праворуч від умовно-серединної лінії тіла, з ушкодженням тканин шиї, сонної артерії праворуч та пристінкової плеври, від якого ОСОБА_8 померла. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що суди попередніх інстанцій тлумачили сумніви у можливості вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, на користь сторони обвинувачення, зокрема, поклавши в основу судових рішень показання осіб, які не були очевидцями події злочину, а саме: свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та, не взявши до уваги версію засудженого щодо відсутності в нього умислу на вбивство ОСОБА_8 . Захисник зазначає про відсутність у матеріалах справи звукозаписів судових засідань, у яких були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Захисник зазначає, що судами попередніх інстанцій не з`ясовані обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, допущена неповнота та однобічність дослідження обставин справи, зокрема повторно не допитано свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також судом не допитано експерта, який склав висновок № 545/НЕ/1 від 16 січня 2020 року.
На думку захисника, вирок суду першої інстанції ґрунтується лише на припущеннях.
Захисник зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції, та безпідставно не задовольнив вимоги щодо зміни правової кваліфікації злочину, вчиненого засудженим ОСОБА_7, з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 119 КК, тому покарання вважає таким, що не відповідає вимогам кримінального закону.
Судами попередніх інстанцій, на думку захисника, не встановлено причинно- наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_7 та настанням смерті потерпілої.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти касаційної скарги захисника та просив її не задовольняти.
Захисник ОСОБА_6 підтримала подану нею касаційну скаргу та просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 .
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
Подану касаційну скаргу захисник обґрунтовує безпідставним засудженням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК.
Проте ці доводи сторони захисту колегія суддів Верховного Суду вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.
Для кваліфікації безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду прямого умислу за ступенем конкретизації у свідомості суб`єкта злочину передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел, оскільки вчинене може бути кваліфіковане як замах на злочин лише за умови встановлення прямого визначеного умислу, де особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість (неминучість) настання конкретних суспільно небезпечних наслідків.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
При цьому суд першої інстанції врахував показання потерпілої ОСОБА_11, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, а також письмові докази, які зібрані під час досудового розслідування та безпосередньо досліджені судом, зокрема, протоколи огляду місця події, дані, які містяться у висновку експерта № 20 від 27 грудня 2019 року з таблицею з результатами серологічного дослідження слідів крові; дані, які містяться у висновку № 1483 від 02 січня 2020 року з додатками до нього; дані, які містяться у висновку експерта №17 від 03 січня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи; дані, які містяться у висновку експерта №18 від 03 січня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи ножа, вилученого 21 листопада 2019 року в ході огляду місця події; дані, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 12 від 10 січня 2020 року; дані, які містяться у висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи №122-МК від 15 січня 2020 року та фото-таблицею до неї; протоколом проведення слідчого експерименту від 19 грудня 2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції поклав, зокрема, й висновок експерта № 545/НЕ/1 від 16 січня 2020 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_8 настала від колото-різаного поранення шиї праворуч в нижній третині з ушкодженням м`яких тканин шиї, сонної артерії праворуч та пристінкової плеври, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі, яке ускладнилось гострою крововтратою, що підтверджується даними судово-медичної експертизи, зазначене поранення виникло від дії предмету, який мав колюче-ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була пласка (типа клинка ножа), шириною близько 14 мм, має вістря, один гостро заточений край (лезовий) та протилежний незаточений край (обуховий), товщиною близько 1 мм та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, та не могло виникнути при падінні ОСОБА_8 з висоти власного зросту та удару об різну поверхню (стіл, стілець, ліжко, підлога). Для утворення зазначеного ушкодження потерпілій було завдано один травматичний вплив предметом, який мав колюче-ріжучі властивості, в ділянку шиї. Після спричинення колото-різаного поранення шиї справа, смерть потерпілої настала через хвилини або десятки хвилин. Для заподіяння всього об`єму тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (глибина раньового каналу 7,5 см) та ушкоджень предметів одягу, необхідна певна величина кінетичної енергії, що могла бути забезпечення за умов жорсткої фіксації ножа в руці, фіксацією діючої руки в 3-х суглобах (променезап`ясткового, ліктьового та плечового), а також не виключено рух травмуючого предмету на зустріч перешкоді.