Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 750/1211/21
провадження № 61-6950св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коверзнева Дмитра Вадимовича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошового боргу за договором позики приватним виконавцем Палігіним О. П. відкрито виконавче провадження.
У межах виконавчого провадження відбулася примусова реалізація квартири АДРЕСА_1 та він став переможцем електронних торгів.
06 серпня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т. А. видано свідоцтво про право власності на квартиру.
Вказував на те, що згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 25 січня 2021 року та ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року відповідачка зареєстрована та постійно проживає в квартирі, добровільно виселитися не бажає, користується квартирою, але не сплачує за комунальні послуги, чим порушує право позивача мирно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2021 року, ухваленим у складі судді Логвіної Т. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач втратила право власності на спірну квартиру, однак проживає у ній, чим порушує право позивача, який є новим власником, мирно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, вирішуючи питання про баланс інтересів сторін та пропорційність між виселенням відповідачки та захистом права власності позивача, врахував, що ОСОБА_2 не має іншого житла для проживання ніж спірна квартира, а позивач придбав на електронних торгах спірну квартиру з певними обтяженнями, про які знав і які мав врахувати.
При цьому апеляційний суду зазначив, що нагальної суспільної необхідності для втручання у право ОСОБА_2 на житло шляхом її виселення зі спірного житлового приміщення без надання іншого житла в ході розгляду не встановлено, а тому дійшов висновку що таке виселення відповідачки становитиме непропорційне втручання у її право на житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коверзнев Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, придбав вказане нерухоме майно на електронних торгах, а тому подальше використання відповідачем квартири може здійснюватися лише за його згодою і така згода може виражатися у формі договору найму, однак між ним та відповідачем жодні договори не укладались, а тому подальше користування відповідачем квартирою є безпідставним та зумовлює перешкоди йому як новому власнику у реалізації свого права користування.
Підставами касаційного оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 196/476/13-ц (провадження № 61-48206св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 жовтня 2019 року Деснянським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 31 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 16 лютого 2017 року у сумі 98 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 18 914,00 грн і 3 % річних в сумі 5 292,00 грн, а також заборгованості за договором позики від 14 квітня 2017 року в сумі 40 500,00 грн, інфляційні втрати в сумі 6 520,50 грн, 3 % річних в сумі 1 927,36 грн та 1 711,27 грн на відшкодування сплаченої суми судового збору, а всього 172 865,13 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. від 24 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
У ході виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на майно боржниці ОСОБА_2 - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 14 травня 2020 року вказану квартиру передано на електронні торги.
Переможцем електронних торгів став ОСОБА_1, який 21 липня 2020 року сплатив за придбаний лот 338 200,00 грн.
22 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О. П. складено акт про проведені електронні торги та винесено постанову про зняття арешту з майна.
24 липня 2020 року ОСОБА_2 подала приватному виконавцю заяву, в якій просила залишок коштів, що залишились після продажу її майна, перерахувати на її рахунок.
Згідно з розпорядженням приватного виконавця від 24 липня 2020 року грошові кошти у розмірі 75 533,97 грн були перераховані на банківський рахунок боржниці.
06 серпня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т. А. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради станом на 24 січня 2021 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалену з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.