Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 175/642/19
провадження № 61-3451св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Дар Миколаївка",
треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дар Миколаївка" на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Бойка О. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Макарова М. О., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою "Агро Дар Миколаївка" (далі - ТОВ "Агро Дар Миколаївка") про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після смерті матері ОСОБА_2 він на підставі свідоцтва про право на спадщину успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
При державній реєстрації вказаної земельної ділянки йому стало відомо про існування договору оренди від 24 травня 2016 року між його матір`ю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ "Агро Дар Миколаївка". Крім того, на його адресу стали надходити листи від ТОВ "Агро Дар Миколаївка" з вимогою переукладення договору оренди.
Він посилався на те, що його мати не укладала договір оренди від 24 травня 2016 року вказаної земельної ділянки, підпис у договорі оренди підроблений, що свідчить про недійсність правочину.
18 грудня 2018 року він отримав від ТОВ "Агро Дар Миколаївка" лист-повідомлення щодо необхідності підписання документів з орендної плати за земельну ділянку за договором від 24 травня 2016 року. Цим листом відповідач пропонував підписати акт звірки розрахунків щодо відсутності заборгованості за ТОВ "Агро Дар Миколаївка", а також додаткову угоду на зміну сторони та отримати нараховану орендну плату за 2018 рік.
Разом із тим, ТОВ "Агро Дар Миколаївка", у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, не сплачувало орендну плату попередньому власнику - ОСОБА_2 .
Відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) річна сума платежу з орендної плати має бути в межах 12 % нормативно-грошової оцінки. Таким чином, орендна плата за пунктом 9 договору оренди мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період та мала бути розрахована у сумах: 2016 рік - 11 976,05 грн, 2017 рік - 20 512,88 грн, 2018 рік - 20 517,71 грн, 2019 рік - 21 860,30 грн.
Таким чином, відповідач мав обов`язок сплатити йому, як спадкоємцю, кошти, які повинен був сплатити за використання земельною ділянкою з часу її використання, з моменту реєстрації цього договору (31 травня 2016 року) у сумі 53 006,64 грн. Крім того, аналіз спірного договору оренди земельної ділянки свідчить про обов`язок відповідача за неналежне виконання умов договору сплатити пеню (пункт 13 договору оренди) у загальному розмірі 5 804,23 грн.
Не отримуючи від відповідача кошти за користування земельною ділянкою, він також вимушений нести додаткові податкові витрати у якості земельного податку з об`єкта, яким користується відповідач, оскільки у січні 2019 року він отримав від Лівобережного управління Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкову вимогу від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 1 022,81 грн, на яку нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції. Умовами спірного договору передбачено, що вказані витрати мав сплатити відповідач, але він також у цьому допустив порушення умов правочину, що призвело до фінансових витрат позивача, порушення його прав та інтересів.
Позивач вказував, що із дотриманням вимог статей 526, 527 ЦК України він направив ТОВ "Агро Дар Миколаївка" лист-претензію повернути земельну ділянку, сплатити кошти за користування земельною ділянкою та пеню, а також із метою досудового врегулювання спору запропонував вирішити питання щодо розірвання договору за згодою сторін відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", але цей лист ТОВ "Агро Дар Миколаївка" проігноровано.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки № 11, укладений 24 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро Дар Миколаївка";
- вилучити із користування ТОВ "Aгpo Дар Миколаївка" належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га;
- стягнути із ТОВ "Aгpo Дар Миколаївка" на його користь у якості компенсації грошові кошти за користування вказаною земельною ділянкою з моменту реєстрації договору у розмірі 59 833,68 грн, що складаються із суми несплачених коштів за оренду земельної ділянки згідно з умовами договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою у розмірі 53 006,64 грн, пені у розмірі 5 804,23 грн та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 у розмірі 1 022,81 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди № 11 від 24 травня 2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, укладений між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ "Aгро Дар Миколаївка".
Вилучено з користування ТОВ "Aгро Дар Миколаївка" належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га.
Стягнуто з ТОВ "Aгро Дар Миколаївка" на користь ОСОБА_1 у якості суми компенсації за користування вказаною вище земельною ділянкою, які отримані TOB "Aгро Дар Миколаївка" з часу її використання, з моменту реєстрації договору (31 травня 2016 року) у сумі 59 833,68 грн, що складається з суми несплачених коштів за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 53 006,64 грн, пені - 5 804,23 грн та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 - 1 022,81 грн.
Стягнуто з ТОВ "Агро Дар Миколаївка" на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 305,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Агро Дар Миколаївка" фактично використовує належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, за яку не сплачувало орендну плату ні позивачу як нинішньому власнику, ні попередньому власнику - спадкодавцю ОСОБА_2
ТОВ "Агро Дар Миколаївка" допустило порушення умов договору у частині сплати податкових витрат у якості земельного податку з об`єкта.
Крім того, договір від 24 травня 2016 року № 11, на думку суду першої інстанції, не відповідає вимогам закону, тому не може в подальшому виконуватися, та має бути припинений.
З огляду на неналежне виконання умов договору орендарем, суд першої інстанції вважав за необхідне розірвати договір оренди від 24 травня 2016 року № 11, стягнути з відповідача кошти, які товариство мало сплатити за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації від нормативно-грошової оцінки за наступний період, пеню за неналежне виконання зобов`язання, а також сплатити у якості компенсації витрати на сплату земельного податку за податковою вимогою. Також ТОВ "Агро Дар Миколаївка" повинно припинити використання цієї земельної ділянки та повернути її ОСОБА_1 за актом прийому-передачі відповідно до пункту 22 договору.
Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Агро Дар Миколаївка" задоволено, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8221св21).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Агро Дар Миколаївка" задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Агро Дар Миколаївка" про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 24 травня 2016 року № 11, кадастровий номер 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ "Aгро Дар Миколаївка".
Стягнуто з ТОВ "Агро Дар Миколаївка" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26 839,69 грн, що складається із: 23 366,64 грн - заборгованість за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативно грошовою оцінкою; 3 473,05 грн - пеня.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 883,23 грн.
Стягнуто з ТОВ "Агро Дар Миколаївка" у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 1 324,83 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро Дар Миколаївка" судовий збір у розмірі 3 227,45 грн, за розгляд апеляційної скарги.
Стягнуто з ТОВ "Агро Дар Миколаївка" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 110,40 грн, за розгляд позовної заяви та касаційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції послався на положення пункту 288.5.2 ПК України та вказав, що річна сума платежу з орендної плати має бути у межах 12 % нормативно-грошової оцінки. Крім того, орендна плата за пунктом 9 договору оренди мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період, та мала бути розрахована у сумах: 2016 рік - 11 976,05 грн; 2017 рік - 20 512,88 грн; 2018 рік - 20 517,71 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Агро Дар Миколаївка" має обов`язок сплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю кошти, які мав сплатити за використання земельної ділянки кадастровий номер 1221487700:01:027:0011 з часу її використання, з моменту реєстрації цього договору, тобто з 31 травня 2016 року, що становить:
(11 976,05 - 8 350,00 грн) + (20 512,88 - 9 630,00 грн) + (20 517,71 - 11 660,00 грн) = 23 366,64 грн.
Суд апеляційної інстанції вказав, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплати у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
При цьому послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не надав доказів щодо оплати за користування земельною ділянкою на підставі пункту 9.1 договору оренди у частині орендної плати у натуральному або відробітковому вираженні.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 травня 2016 року № 11 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативно грошовою оцінкою у розмірі 23 366,64 грн.
Пославшись на положення статей 610, 611, 612, 624 ЦК України, суд апеляційної інстанції вказав, що за неналежне виконання договору, відповідно до пункту 13 договору ТОВ "Агро Дар Миколаївка" має сплатити пеню, яку розрахував наступним чином:
2017 рік за 2016 рік = 365 днів х 0,03 % х 11976,05 = 1311,38 грн;
2018 рік за 2017 рік = 365 днів х 0,03 % х 10 882,88 = 1 191,67 грн;
2019 рік за 2018 рік = 365 днів х 0,03 % х 8 857, 71 = 970 грн.
Всього пеня складає 3 473,05 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3 473,05 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення земельного податку, суд апеляційної інтенції виходив з того, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати земельного податку у будь-якому розмірі на підставі вимоги № 9506-53/17.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вилучення з користування відповідача земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вказав, що порядок вилучення земельних ділянок регулюється статтею 149 ЗК України, в якій прямо зазначено, що вилученню підлягають лише земельні ділянки, надані в постійне користування і таке вилучення можливе лише за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Натомість у цьому випадку землекористування здійснювалося на підставі договору оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2022 року ТОВ "Агро Дар Миколаївка" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути судові витрати.
Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання ТОВ "Агро Дар Миколаївка" від 08 березня 2022 року про відкладення судового засідання у цій справі, яке було призначено до розгляду на 09 березня 2022 року на 14:05 год. Це клопотання відповідач мотивував неможливістю заявника та його представника з`явитись у судове засідання у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану та активних бойових дій. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументів, викладених у цьому клопотанні та протиправно відмовив у задоволенні клопотання і розглянув справу без участі заявника чи його представника.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду та не встановив фактичні обставини справ, що призвело до помилкового ухвалення судового рішення про задоволення позову у частині стягнення орендної плати, пені та розірвання договору оренди.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у частині розрахунку розміру орендної плати, необхідної до сплати орендодавцю, заявник вказував:
- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не доплатив позивачу орендну плату у розмірі 23 366,64 грн, при цьому не навів жодних розрахунків та мотивів для визначення саме такої суми заборгованості, що свідчить про грубе порушення прав та інтересів заявника;
- заявник звертає увагу, що з урахуванням утриманого податку з фізичних осіб та військового збору від суми нарахованої орендної плати з урахуванням індексу інфляції та незмінного коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки землі, відповідач мав сплатити за умовами договору оренди землі орендну плату ОСОБА_2 та її правонаступнику ОСОБА_1 у наступному розмірі:
· 2016 рік - 9 604,80 грн (8 545,2*112,4%)-1 872,94= 7 731,86 грн;
· 2017 рік - 9 715,89 грн (8 545,2*113,7%)-1 897,60= 7 821,30 грн;
· 2018 рік - 9 382,63 грн (8 545,2*109,8%)-1 829,61= 7 553,02 грн;
При цьому вказує, що фактично орендодавці отримали такі суми:
· у 2016 році орендодавцю нараховано орендну плату у розмірі 10 372,67 грн (починаючи з 31 травня 2016 року за сім місяців замість 12 місяців) та виплатили з урахуванням утриманого податку - 8 350,00 грн;
· у 2017 році нараховано 11 962,73 грн, виплатили з урахуванням утриманого податку - 9 630,00 грн;
· у 2018 році нараховано - 11 962,73 грн, та виплатили з урахуванням утриманого податку - 9 630,00 грн.
При цьому звертає увагу, що розмір орендної плати сторони погодили наступним чином. Виплата орендної плати за кожен рік виплачується у грошовій формі у розмірі не більшому ніж 5 % від нормативного-грошової оцінки земельної ділянки, але не більше ніж 11 976,05 грн.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дійшов помилкового висновку про необхідність застосування коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки землі у розмірі 12 %, визначаючи розмір орендної плати за період з 2016 року по 2018 рік.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував пункт 9.3 договору оренди, яким передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації, визначеної Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Натомість неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 289 ПК України, пункт 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким визначено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за період з 2016 по 2021 роки становив 1 %, тобто сума орендної плати, визначена договором, залишається незмінною.
При цьому заявник вказує, що індексації підлягає сума визначена від 5 % нормативно грошової оцінки, а не 11 976,05 грн, оскільки розмір орендної плати встановлюється як не більше 5 % від нормативно грошової оцінки землі, а сума 11 976,05 грн у пункті 9 договору оренди не може вважатися домовленістю сторонами орендною платою за кожен рік користування земельною ділянкою, а є лише розрахунком розміру орендної плати саме на момент укладення договору, а не на подальші роки користування земельною ділянкою.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку долученому до справи доказу - додатковій угоді від 28 грудня 2016 року № 1/16 до договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро Дар Миколаївка", якою сторони погодили внести зміни у пункт 10 договору оренди та виклали його у наступній редакції: "Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється без урахування індексації".
Суд апеляційної інстанції неправомірно та безпідставно провів розрахунок пені за нібито неналежне виконання договору з боку відповідача за 365 днів, тобто за календарний рік, а не за шість місяців, як того вимагає законодавство. Крім того, за умовами пункту 13 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення. Однак суми, зазначені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові під час розрахунку пені, в якості основи для нарахування пені не відповідають сумам недоплати, який суд апеляційної інстанції навів у цій постанові.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 04 червня 2019 року
у справі № 916/190/18.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року у справі № 175/2586/14-ц ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (том 1, а. с. 38).
24 травня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Aгро Дар Миколаївка" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 11, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ "Aгро Дар Миколаївка" земельну ділянку, площею 5,85 га (кадастровий номер 1221487700:01:027:0011), призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (том 1, а. с. 40-42).
Згідно з пунктом 8 вказаного договору він укладений терміном на 10 років, з урахуванням ротації культур.
Пунктами 8.2, 8.3 договору оренди погоджено, що після закінчення строку договору орендар має за інших умов переважне право поновити його на новий строк. У випадку, якщо жодна зі сторін даного договору за 6 (шість) місяців до сплину строку дії договору не звернулася письмово із заявою про таке до другої сторони договору, в такому випадку договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на той самий термін.
За змістом пункту 9 договору оренди за кожен рік використання об`єкта оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання цього договору 11 976,05 грн.
Орендна плата може виплачуватись орендарем як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У цьому випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, зазначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між сторонами і є невід`ємним додатком до цього договору. У випадку здійснення виплати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов`язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати (пункт 9.1 договору).
Відповідно до пункту 9.2 договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: а) в грошовій формі - до 31 грудня кожного року оренди; б) у натуральній - згідно з угодою.
Пунктом 9.3 вказаного вище договору погоджено, що орендар відповідно до чинного законодавства в момент розрахунку по орендній платі нараховує, утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб.
Пунктом 11 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.